Добропілля-1989: шахтарський страйк, провалля під містом та кабельне ТБ

З якими новинами увійшло Добропілля в другу половину 1989 року? Про це ми нагадаємо, погортавши сторінки липневих номерів «Шляху перемоги» 30-річної давнини.

А цукор де?

Дефіцит товарів призвів до їх продажу по талонам. Читачі бідкалися – якщо до 10 числа місяця не встигнеш купити цукор, то вже потім його і не побачиш. А де він подівався? Рейди по магазинам проводили органи народного контролю та міліція, і виявили, що нереалізований по талонам цукор продавці збувають «наліво». І не тільки цукор, а все, що можна – парфуми, взуття та інші товари, які на полиці взагалі не попадали.

 

 

Українська у Москві

Газета повідомила – у Москві підтримали побажання батьків і визначили школи, в яких з 1 вересня 1989 року мали запрацювати факультативи по вивченню української мови, історії та культури. Загалом факультативи планувалось відкрити в шести школах, також працювали гуртки української мови в одній з бібліотек та будинку піонерів.

 

 

Добропілля йшло під землю?

В огляді за червень 1989 року ми писали про байки про СНІД, які ходили містом – начебто жінкам, які робили манікюр у перукарнях, занесли цю хворобу. У липні стурбована читачка у листі до редакції пише про те, що містом ходять нові чутки – нібито у вересні Добропілля піде під землю. Редакція газети навіть звернулася у міськвиконком, до головного архітектора та «Добропіллявугілля», аби спростувати або підтвердити плітки. Звісно, місто не збиралося нікуди йти, тим паче, під землю.

 

 

Торець-річка не та…

Пенсіонер з Новоторецького пригадав у листі до газети, що у дитинстві купав у річці Казенний Торець коней: «Заїдеш верхи і, коли коня не втримаєш, пірнаєш з головою, така була глибина». А зараз (30 років тому – прим. редакції) у річці бруд і сморід, навіть птахи воду з неї не п’ють. І все через неочищені промислові стоки шахт Родинського та Димитрова. «Чи не вигідніше для країни їх закрити?» - поставив запитання небайдужий до довкілля селянин.

 

 

Народження та смерті, шлюби та розлучення

Керівник міського ЗАГСу повідомила в інтерв’ю, що у 1988 році в місті народилося 1130 дітей, зареєстровано 652 смерті (зараз смертність в два-три рази перевищує народжуваність). Шлюб зареєстрували 711 пар, з них 415 вперше. Також за рік у ЗАГСі зареєстрували 416 розлучень.

 

 

Шахтарський страйк

У липні 89-го застрайкував Кузбас, а згодом і шахти Донбасу. На «Добропільській» близько половини робітників другої зміни відмовилися опускатися в шахту. Та все ж повноцінного страйку не сталося. Уряд та партія почали виконувати вимоги шахтарів, тому добропільські гірники до страйку не приставали. Та коли газета «Труд» повідомила, що шахтарі Добропілля не страйкують, 21 липня вони вийшли на площу. 23 липня пройшов страйк шахтарів Білозерського. Колектив «Добропільської» висунув свої вимоги – надати шахті самостійність, збільшити відпустку підземним робітникам до 42 днів, скоротити штат інженерно-технічних працівників на третину тощо. Не забули шахтарі і про місто – серед вимог були покращення водопостачання, прискорення будівництва газопроводу, очисних споруд, палацу піонерів, дитячої поліклініки.

 

 

 

Кабельне ТБ прийшло до міста

Об’єднання молодіжних центрів Добропілля сповістило про початок роботи кабельного телебачення. Встановлення приймача коштувало 60 карбованців, щомісячна плата 7-10, в залежності від тривалості трансляції програм. Телебачення називалось «Молодіжне», воно планувало передавати щоденно 5-7 годин різноманітних передач, серед них і новини Добропілля.

 

 

Наркомани на городі

У Новофедорівці з`явилася грізна об’ява: «4 липня громадяни села повинні закривати своїх дітей і не випускати їх на вулицю, бо наркомани будуть їх різати». Підпис: «Міністерство зв’язку». Переполоху було на все село і навіть на сусідні. Міліція розшукала «зв’язківців» - четвертокласниця з братом вирішила чи то пожартувати, чи то полякати односельців.

 

 

 

 

 

За матеріалами газети “Шлях Перемоги”, липень 1989 року