Виникнення села Шахове

Щодо виникнення села Шахове, існує така легенда: «В другій половині XVIII століття цариця Катерина II видала грамоту на землю, де зараз розташоване село, генералу у відставці Шахову. Землі ці були абсолютно незаселеними. Одного разу генерал Шахов на «Німецькій горі» побачив селян втікачів, які їхали кудись на бричках. Він звернувся до них з промовою:

«Залишайтеся на моїх землях, обробляйте їх і користуйтеся плодами землі. Два роки ви будете вільними, але по закінченню строку станете моїми кріпаками. Саме так залишившись на землях поміщика Шахова втікачі і заснували село Шахове.»

Дослідження показало, що ця легенда формувалась протягом більш ніж двох століть, єдина правдива інформація, яка в ній залишилась, це прізвище засновника населеного пункту. Решта свідчень є народними вигадками, якими з часом обростав справжній переказ. Виявилося, що за документами в якості власника села у кінці XVIII - на початку XIX ст. згадується не генерал, а капітан Шахов . Народні перекази підвищили його у військовому ранзі до генерала, адже засновник села капітан – звучить не солідно. Назва «Німецька гора» з’явилася лише в 1897 році у зв’язку з виникненням там німецької лютеранської колонії Христианівка (зараз с. Ново Шахове). Село Шахове ніколи не називалось Шаховим, і тільки з 25.08 2016 року ця назва стала офіційною. На картах кінця XVIIІ ст. воно назване Олексіївкою , на картах ХІХ та ХХ ст. – Казенно-Торсько-Олексіївкою . Назва «Шахове» була не офіційною, а народною і вживалась лише місцевими жителями, та іноді в документах, але завжди в дужках після вищезгаданих офіційних назв. Справжня історія виникнення села була зовсім іншою.

Вдалося встановити, що перше поселення на місці села виникло у середині XVIII ст. На карті полковника Бібікова (1749 р.), на території, яку зараз займає село, була показана фортеця.

Поряд з нею позначені місця, де було заплановано створити поселення однодворців. Ця фортеця не була схожа на те, що ми звикли вважати фортецею – укріплення з мурами, вежами та іншими оборонними спорудами. Зовнішній вигляд малих козацьких фортець XVIII століття описав катеринославський єпископ Феодосій Макаревський. З його слів: «Казаки запорожцы имѣли обыкновеніе, вмѣсто остроговъ и укрѣпленій, копать себѣ норы и укрывались въ подземныхъ ходахъ. Это было ихъ главное убѣжище и единственная защита противъ литовцевъ и поляковъ, противъ татаръ и турокъ, отъ зноя и холода, отъ дождей и въюгъ. Отъ старыхъ кайдакъ до Романкова Курагана, на пространствѣ 45 верстъ, были обширные подземные ходы и лехи, гдѣ Казаки – запорожцы укрывались отъ стужи, отъ всякой пурги и хуртовины». Залишки печер на місці фортеці вдалося знайти.

Вони знаходяться на південній околиці сучасного села Шахове, там де річка Казенний Торець робить петлю, оминаючи високий кам’яний пагорб.

Печери були природного походження і тягнулися майже на 300 м. вздовж лівого берега Торця. В середині печер, за свідченнями місцевого населення, були вирубані колодязь і місця для відпочинку. Зараз більшість печер обвалені. До сьогодні збереглися лише дві невеликі зали, приблизно сім і десять метрів довжиною.

Пізніше кордони Російської імперії відсунулися далеко на південь. Фортеця на місці сучасного Шахового втратила своє стратегічне значення. Саме тому козаків, які несли там службу, швидше за все, залишили на цьому місці в якості державних селян. Вони і заснували козацький хутір – слободу, який і дав початок населеному пункту. Після російсько-турецької війни 1768 – 1774 років землі навколо хутора за грамотою Катерини ІІ отримав капітан Олексій Шахов. На його честь козацька слобода, де оселися і поміщик була названа Олексіївкою. Коли він отримав ці землі, точно встановити не вдалося, але вперше населений пункт під назвою Олексіївка згадується у документах 1781 р.

Примітка: В особистій розмові автор статті нині покійний Петренко О. М. говорив що скоріше за все печери мають природне походження, і з цього приводу він збирався написати спростування. Не знаю чи написав він їх.

Джерела

Добропільська районна централізована бібліотечна система Центральна бібліотека. «Береже пам'ять село» Матеріали історико-краєзнавчих конференцій (травень, вересень 2015 року). Випуск 6 Збірник у двох частинах. Частина 2. Добропілля 2016.

Альманах "Знайоме незнайоме Добропілля". №1/2018. Добропілля 2018. Реактор Н. Е. Сомюк.

Фрагмент мапи полковника Бібікова