Сім чудес Добропілля: садиба Роговського в селі Вірівка + ФОТО

Село Вірівка - один з найстаріших населених пунктів Добропільського району. Про це свідчать документи кінця XVIII століття, а саме «ревизские казки» Павлоградського повіту 1782 і 1795 років, «Опис м. Бахмута і його повіту…» (1799 року) і карти того часу. Першим власником Вірівки був капітан Олексій Григорович Шахов. Згідно з документами він переселив сюди своїх селян з села Олексіївського (нині село Шахове). У 1795 році тут вже проживали 132 чоловіків і 107 жінок, а згідно з актом межування 1804 року йому належали тут 163 особи чоловічої статі і 4290 десятин землі.

За свою історію село неодноразово переходило у власність нових власників. Останніми були представники роду Роговських.

Садиба належала поміщику Миколі Івановичу Роговському. Точної дати початку будівництва садиби встановити не вдалося. На фасадах уцілілих будівель збереглися окремі дати. Найбільш рання – 1910-й рік.

Відомо, що особняк будували не місцеві селяни, а робочі, яких привіз з собою поміщик. Власне, для них спочатку були побудовані бараки, а потім вони протягом декількох років облагороджували територію навколо, будували греблю, парк, льохи, маєток.

Сам будинок поміщика є дуже цікавою пам'яткою архітектури початку ХХ століття. Його будівництво було закінчено в 1912 році. Будинок М.І. Роговського був побудований в стилі еклектизму, який представляє собою змішання різних архітектурних традицій. В архітектурному рішенні головного фасаду можна знайти елементи модерну, неокласицизму, рококо. Матеріалом для спорудження будівлі служила цегла, що вироблялася, скоріш за все, на території садиби.

Фасадом двоповерхова будівля була орієнтовано на південь. З фасадної сторони на другому поверсі був обладнаний невеликий балкон, який органічно вписується в конструкцію споруди. Будинок з моменту спорудження мав парове опалення. Котел знаходився в підвальному приміщенні, вхід в яке розташовувався з тильної сторони північного боку будівлі.

Після подій 1917 року садиба Роговського була націоналізована, сам він змушений був тікати. Повернувся до свого маєтку він в червні 1919 року разом з денікінськими військами на чолі загону карателів. Свій маєток він перетворив в штаб цього загону, і на його території влаштовував масові розправи і катування над учасниками революційних подій. Після вигнання білогвардійців Роговський змушений був тікати вдруге. Подальша його доля невідома.

В 70-х роках ХХ століття колишній будинок поміщика був облицьований плиткою.

На сьогоднішній день будівля є унікальною пам'яткою архітектури, якій не мають аналогів на території Добропільського району.

P.S. Були використані матеріали добропільського краєзнавця О. Петренка.