История сел и поселков Добропольского района: Золотой Колодец

Село Золотий Колодязь

Золоти́й Коло́дязь — село в Добропільському районі Донецької області. Знаходиться на березі річки Грузька.

Село з давньою аристократичною історією, неймовірної краси ландшафтами і джерелами, які багато років невпинно б’ють прямо з під землі. Ця місцина має особливу природну силу і візуально відрізняється від донецьких краєвидів.

Золотий Колодязь знаходиться немов в великій долині, широко розкинувшись між балками, урвищами і ставками. Жага до волі, свободи, простору тут відчувається навіть у повітрі. Та й за понад 330 років свого існування село мало час, щоб розростися, адже цей населений пункт вважається першим і найстарішим поселенням в Добропільському районі.

Історія Золотого Колодязя за цей час встигла визріти, доповнитись легендами і на повну відобразитись сучасниками. На з’їзду з головної дороги до села бачимо стеллу з назвою, але тут вона також незвична — гарна, чорноброва українка у вінку несе відра з водою і привітно посміхається приїжджим. На початку села відображено цілу композицію — пам’ятник царю Петру І, інсталяція колодязя та альтанка для відпочинку.

Історія виникнення села Золотий Колодязь

Петро Конашевич-Сагайдачний

Повертаючись з походу на Крим 1613 під верховенством Петра Сагайдачного, козаки в районі села на березі річки залишили одну з 17 своїх чайок.

Першим і найстарішим поселенням на території Добропільщини є село Золотий Колодязь, яке виникло близько 1680. Воно засноване селянами біля колодязя і сторожового поста запорізьких козаків Самарська паланка. Поруч проходив Чумацький шлях, тому спочатку хутір називався Чумацькою Криницею. Ще до появи тут поселенців, в даному районі перебувала кузня, де можна було перекувати коня і провести ремонт возів. Згідно з легендою, з криниці пробував воду цар Петро I, повертаючись з Азовського походу, і за відмінні смакові якості кинув у неї золоту монету, за що криницю прозвали Золотим Колодязем. В епоху козацтва, тут стояла сторожова вежа, з якої козаки вели дозор за Залозним, Муравським і Солоним шляхами.

На цьому історія, пов’язана з джерелами Золотого Колодязя, не закінчується. Ще донедавна на цій території, яка знаходиться поодаль від промислових підприємств, працював завод, де розливалася артезіанська мінеральна вода під однойменною з селом назвою — «Золотий колодязь». Тривалий час джерело вважалося головною видатною пам’яткою села, бо його зображення навіть знаходиться на прапорі населеного пункту і гербі Добропільського району.

Місцеві селяни згадують, що то була унікальна мінеральна лікувально-столова вода, яка в 1998 році навіть отримала європейський сертифікат якості в Парижі.

З 1960 року від джерела був побудований водозабір, по якому питна вода подається в міста Білозерське і Добропілля. Тобто, Золотий Колодязь свою місію виконує і по сьогодні, постачаючи воду в два районні центри.

Найбільшими платниками податків є підприємства з видобутку глини, на території сільської ради працює два глиняних кар’єра

У селі знаходиться ботанічний заповідник місцевого значення Грузька балка

Золотоколодязянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

У волосному центрі Золотий Колодязь в 1894 році була земська школа, яка була розташована в приміщенні панської економії. Перші вчителі школи Козакова, Верещагіна, Семенов. В 1913 р. земство збудувало нове приміщення школи. В 1928 р. школа стала семирічною, а в 1939 р. — середньою.

В 60-70-і роки школа була найкращою не тільки в районі, але й в області.