|
Стародавні стоянки свідчать про те, що людина почала обживати землі Донеччини давно - більше 50 тисяч років тому. Знайдені біля Амвросіївки і Богородичного (на Сіверському Дінці) кам'яні знаряддя праці (наконечники, різці, фігурки жінок, залишки вогнищ, пам'ятки кам'яного віку)
Залишки мідно - рудних розробок, бронзові ножі, сокири, прикраси, «кам'яні баби» могильників знайдені біля Артемівська, Краматорська, на берегах річки Казенний Торець, біля села Юр'ївка і м. Маріуполя - пам'ятки доби бронзового віку, виготовлені більше 11 тисяч років тому.
Першими з кочових племен, відомих нам, були кімлегрійці. Вони прийшли в донецькі степи в X столітті до нашої ери із-за Дону, кочували по берегах Кальміусу і Сіверського Дінця, залишили тут багаті бронзові скарби.
У VII столітті до н. е. їх потіснили племена кочівників-скотарів скіфів. Державним устроєм їх була військова демократія. Вони залишили після себе великі розкішні могильники. В IV столітті територія нашого краю входила до складу скіфського царства Атея.
У II столітті до н. е. в донецькі степи вдерлись племена кочівників сарматів.
В IV столітті нашої ери із жарких степів Азії сюди прийшли гунни. Але шлях гуннам на північ закрили слов'янські племена, антироси (руси). У IX столітті вони робили походи в донецькі стели і плавали в Азовському морі.
В 911 році дружини руського князя Олега в донецьких степах розбили хазарів. А в 1031 році Ярослав Мудрий розбив тут печенігів. З того часу слов'яни і почали селитись на берегах Дону і в Приазов'ї.
В першій половині XI століття в донецькі стели прийшли племена - торки. Пам'ять про їхнє перебування тут і нині збереглась в назвах рік - Тор, Казенний Торець, Кривий Торець. Сухий Торець, Торських озер, села Торецьке, міста Краматорськ.
В другій половині XI століття тут з'явились половці. В 1111 році їх розгромив Ярослав Мудрий, а в 1160 р. - князь Новгород-Сіверський Ігор Святославович. В 1185 р. він знову повів по донецьких степах в землю половецьку свої дружини. Тут і відбулась оспівана в «Слові о полку Ігоревім» битва руських воїнів з військом хана Кончака.
Влітку 1223 р. в знаменитій битві на Калці (Кальчик - притока Кальміуса) руські дружини першими мужньо бились проти татаро-монголів, що почали наступ на Русь, і потерпіли поразку через розбрат між князями.
Татаро-монголи принесли на Русь численні біди і надовго затримали її економічний та культурний розвиток. Землі донецького краю обезлюділи, стали Диким полем, по якому кочувала Ногайська орда.
В XIV столітті Московське князівство рішуче виступило проти татаро-монголів. 8 серпня 1380 р. на Куликовому полі (правий берег Дону, де впадає р. Непрядва) руські воїни під проводом Дмитрія Донського розгромили орди Мамая. А через 100 років татарське іго було повністю скинуте.
Російська централізована держава почала боротьбу за об'єднання своїх земель. Для охорони своїх південних кордонів від турків і кримських татар, вона почала будувати сторожові лінії і фортеці, в тому числі на півночі нашої області на берегах Сіверського Дінця. З'явились фортеці в Святогорську (Слов’яногірськ), в Бахмуті (нині Артемівськ) в 1571 р. В 1645 році грім гармат сповістив про фортецю Тор (з 1784 р. - Слов'янськ).
Велику, роль в охороні русько-українських земель відіграли - козаки. Запорозькі козаки побудували фортецю Кальміус, поселились на р. Бахмутка. З'явились їх поселення: Дружківка. Ясинувата, Макіївка (друга половина XVII століття).
В 1704 р. цар Петро І своїм указом повелів будувати козацькі містечка на незайнятих землях. З його іменем пов'язаний початок дослідження Донбасу. Під час Азовського походу, познайомившись з властивостями кам'яного вугілля, він сказав: «Сей минерал, если не нам, то нашим потомкам зело полезен будет». Посланий Петром рудознавець Григорій Капустін відкрив в 1721 р. поклади кам'яного вугілля на березі Сіверського Дінця (біля Бахмута) і в інших місцях Донеччини. В 1724 р. бахмутський управитель Микита Вепрейський і капітан Семен Чирков при участі 194 робітників, присланих Петром І почали добувати вугілля для потреб місцевих солеварень і кузень.
В кінці XVIII століття Росія блискучими перемогами над Туреччиною повернула собі древні руські землі, в тому числі і землі Донеччини. Цариця Катерина II почала енергійно освоювати землі нашого краю, щедро роздаючи їх російським, українським поміщикам, чиновникам, офіцерам. 400 тисяч десятин землі по берегах рік Сіверський Донець, Самара, Бик, Вовча були залишені за царським двором.
Щоб привернути увагу переселенців до цих місць, царські чиновники розписували красу їх (цілком справедливо), даючи дзвінки назви поселенням: Райське, Отрадне, Роздолля, Добропілля, Золоті Пруди, Сонячне. Відвідавши ці місця. А.П. Чехов писав: «Жив я останнім часом в Донецькій Швейцарії, в центрі так званого Донецького кряжу: гори, балки, ліси, ріки і степ, степ, степ. Тут можна вилікуватись від 15 чахоток і 22 ревматизмів».
Інтенсивне освоєння донецького краю починається з першої половини XVIII століття. В 1757 р. створюється Бахмутський повіт, до якого належала і Добропільщина. В 1779 р. виникає місто-порт Маріуполь. В 1873 р. закінчується будівництво Донецької залізниці. Виникає цілий ряд відомих зараз міст Донеччини: Макіївка, Краматорськ, Горлівка, Красноармійськ, Костянтинівна, Донецьк (з 1869 р. до 1934 р. - Юзівка).
В 60-70 роки XIX століття в донецькому краї починається бурхлива підприємницька гарячка. В 1872 р. виникає російсько-французька акціонерна компанія «Гірничопромислове Товариство півдня Росії» Далі - інші компанії з участю бельгійських і німецьких капіталістів.
Починається вивчення корисних копалин Донеччини. В 1827 р. відомий вчений і гірничий інженер Е.П. Ковалевський підготував першу геологічну карту Донбасу, в якій вказав 25 місць покладів вугілля. В 1892 р. детальне вивчення підземних скарбів Донеччини проведено під керівництвом академіка-геолога Ф.М. Чернишова, відомого вченого, що багато сил доклав також для вивчення надр Уралу, Заполяр'я. На початку XX століття професор О.О. Галєєв продовжив роботу по вивченню покладів Донбасу, дав їх промислову оцінку, а також вивчив поклади західних районів області (в тому числі і Добропільщини).
Поклади кам'яної солі в Бахмуті (Артемівську) досліджені академіком О.П. Карпинським і професором Н.Д. Борисенком. Великий вклад у справу розвитку металургії в Донбасі внесли видатні вчені Д.І. Менделєєв, Л.І. Лутугін, I.П. Борд, Б.І. Бокін.
Перші великі капіталістичні шахти в нашій області побудовані в 1861 р. Підприємець Полинін-Щербинівський рудник (нині ш. ім. Дзержинського), талановитий російський інженер Л.М. Горлов за гроші купця Полякова в 1867 р. заклав перший рудник – нині шахта «Кочегарка» м. Горлівка. Виросли вугільні рудники поміщиків Дутченка (1871 р.), Іловайського (1882 р.). В 1869 р. на березі р. Кальміус англійський капіталіст Д. Юз заснував вугільні шахти, металургійний завод і селище Юзівка (Донецьк).
Автор: Володимир Подолян
Материал подготовил Сергей Багно
|
