Исторические места Доброполья

Наше місто Добропілля виникло ще в першій половині 19-го століття.  І першим поселенням на його території було селище Парасковіївка – нині один з найстаріших мікрорайонів міста Добропілля. З того часу пройшло150 років. На території міста є історичні місця, пов’язані з важливими подіями, які відбувалися тут в минулі часи.

Могили-кургани.

     На території Добропільського району їх зареєстровано більше 200, дві з них на території нашого міста. Одна знаходиться праворуч від дороги на виїзді з Добропілля в напрямку до м.Білицького. Вона добре збереглась, бо на ній багато років знаходилась металева вишка - геодезичний знак (нині її немає - здана в металобрухт).

     Друга могила - курган знаходиться в межах нашого міста на відстані 200-300 метрів від вулиці Першотравневої, з правого боку від дороги, в напрямку до селища Святогорівка, напроти автозаправної станції (АЗС). Тут дорога робить невеличкий поворот вправо. Після багаторічної оранки курган ледве підвищується над землею. А ще ж на початку минулого століття (за спогадами старожилів ) він був тригорбий,  височів над полем і був видний, навіть з далекої відстані.

     Ці могили - кургани є свідками сивої давнини. Їх залишили після себе кочівники-скотарі. Звичай споруджувати кургани виник у них ще втретьому тисячолітті до нашої ери. Особливо високі могили насипали знатним людям. Кургани нагадували собою піраміди і були своєрідними маяками – орієнтирами в безмежному степу для кочівників, а пізніше – чумаків, які їздили в Крим  за сіллю.  Українські козаки  на цих могилах розташовували сторожові пости для своєчасного попередження своїх про наближення ворогів - турків, татарів і інших. Навіть хоронили в них своїх загиблих побратимів. Думки деяких істориків, про те, що ці могили насипали своїми шапками козаки, вигадка. Одна з таких могил біля с.Золотий Колодязь була розкопана влітку 1981р., під час будівництва каналу «Дніпро - Донбас». Науковцями встановлено, що вона виникла  три тисячі років тому. Тоді ж виникли і інші могили-кургани. Нам слід їх зберегти для нащадків.     

Селище Парасковіївка. 

   Це перше найдавніше поселення на території нашого міста Добропілля. Воно виникло в першій половині 19-го століття на лівому  березі повноводної в ті часи річки Бик. Саме тоді виник невеличкий хуторець Парасковіївка, визнаний населеним пунктом Росії в 1859р., який мав тоді всього 4 двори з 44 жителями і 28 десятинами землі. Після Жовтневої революції хутір став селищем, яке в 1920р. мало уже 47 дворів з 270 жителями і 630 десятинами землі. Селище Парасковіївка було занесене до списків населених пунктів Донецької області і існувало як окреме поселення до  серпня 1953р. З 18 серпня 1953р. воно було включене до складу новоутвореного міста Добропілля. Нині селище Парасковіївка, один з мікрорайонів нашого міста, де знаходиться вулиця Леніна з прилеглими до неї провулками і вулицями аж до залізничної вітки, що проходить між шахтами імені РСЧА ( нині – шахта «Алмазна») і шахтою «Добропільська».      

Шахта імені РСЧА (нині – шахта «Алмазна»). 

    В 2000р. це найстаріше вугільне підприємство нашого міста відзначило своє 100-річчя. Спочатку в 1900р. тут були закладені 2 кустарні шахти-«мишоловки» поміщика П.А.Розгона. Пізніше в 1912р. уже були засновані промислові вугільні рудники Ерастівський і Святогорівський. З 1925р., після введення в експлуатацію шурфів №17 і №18 шахта №17 -18 імені РСЧА ( імені Робітничо-Селянської Червоної Армії). В 1917р. на добропільських рудниках були створені: в березні – профспілкова організація гірників, комітет РСДРП; у вересні - перша рада робітничих депутатів добропільських рудників, ревком, загони Червоної гвардії, які пізніше брали активну участь у визволенні селищ і рудників від австро-німецьких загарбників. В грудні 1919р. частини Червоного козацтва під командуванням В.М.Примакова (14 армія РСЧА) визволили добропільські рудники від денікінців.

     В селищі шахти імені  РСЧА були відкриті перші в нашому місті: школа -1914р.( нині - школа №1), бібліотека - 1920р., клуб імені О.В.Печериці - 1925р., посаджениий комсомольцями парк  - 1928р.

     В роки Вітчизняної війни - в січні 1942р. і в лютому 1943р. на території шахти ім.РСЧА і її селища точились жорстокі бої з фашистськими загарбниками. Бійцям Червоної армії зі зброєю в руках активно допомагали і добропільські гірники.  Шахта звільнена від фашистів 8 вересня 1943р. 

      В післявоєнні роки шахта ім.РСЧА протягом трьох десятиліть була одним з передових підприємств вугільної промисловості не тільки в нашому місті, але й в галузі. Її колективу першому в місті присвоїли почесне звання «Підприємство комуністичної праці», а в 1987р. її ім’я – занесено на Всесоюзну дошку Пошани ВДНГ СРСР.     

Залізнична станція Добропілля. 

     Збудована в 1915р. Тоді ж виникло і її селище Залізничне. Уже на початку минулого 20 століття вона відправляла перші тисячі пудів кам’яного вугілля з перших добропільських рудників. В роки радянської влади вона відіграла велику роль в будівництві міста Добропілля, шахти «Гігант» (нині – шахта «Добропільська»), Добропільської центральної збагачувальної фабрики, заводів – РМЗ, ЗБВ, ЗБНТ і інших.

     Під час Вітчизняної війни на території станції і її селища проходили криваві бої Червоної Армії з фашистами в січні 1942р. і в лютому 1943р.       

Шахта «Добропільська». 

     Збудована в 1931 – 1941 роках. Спочатку носила назву шахта №1-2 «Гігант» імені М.Горкого. Після війни стала називатись шахта №1-2 «Добропілля». А на початку 70-х років дістала нинішню назву шахта «Добропільська». З того часу вона протягом двох десятиліть залишається лідером серед вугільних підприємств не тільки в нашому місті, але й в усій вугільній галузі. Шахта «Добропільська» першою в нашому місті за ударну працю була занесена на Всесоюзну дошку Пошани ВДНГ СРСР в 1984р. В цьому ж році її колективу було присвоєно почесне звання «Підприємство комуністичної праці».

     Селище цієї шахти, яке в післявоєнні роки одержало офіційну назву – селище Добропілля, стало адміністративним центром нашого міста і дало йому своє ім’я.

     І в роки незалежності України, коли вугільна галузь переживає великі труднощі, шахта «Добропільська» уже більше 10 років щорічно перевиконує державні завдання вуглевидобутку, видаючи на-гора більше мільйона тонн палива щороку. І сьогодні вона є флагманом вугільників не тільки в місті, але й в усій галузі України.      

Місця боїв Червоної Армії

     В роки Вітчизняної війни місцями запеклих боїв Червоної Армії з фашистами на території нашого міста були:

     Станція Добропілля і селище Залізничне. Січень 1942р. (134-й кавалерійський полк 5-го кавалерійського корпусу генерала А.А.Гречко). 
Форсувавши р. Бик 28.01.1942, кавалеристи 5 корпусу наступного дня вели бої на околицях с. Добропілля, Мар'ївка, Гришине, Сергіївка, Красноярське та на підступах до Слов'янки. Вранці 29.01.1942 противник силою 2 полків піхоти контратакував наступаючі частини 5 кавалерійського корпусу з району Добропілля і Красноармійський Рудник. Наприкінці 29.01.1942 5 кавалерійський корпус зайняв оборону по рубіжу р. Бик, звідки після напружених боїв мав відступати, займаючи кругову оборону.

     Південно-західна частина міста ( поле між станцією Добропілля і шахтою ім.РСЧА) і селище Зарічна сторона. Лютий 1943р. (183-я танкова бригада комбрига Г.Я.Андрющенка 10-го танкового корпусу). 
     З ранку 14.02.1943 р. в районі Красноармійського рудника і Добропілля веде оборонний бій 183 танкова бригада (Г.Я.Андрющенко) 10 танкового корпусу (В.Г.Бурков, який на той час вибув у зв'язку з пораненням), яка йшла на допомогу "кантемирівцям" - 4 гвардійському танковому корпусу (П.П.Полубояров) до Красноармійського. Основні сили 10 танкового корпусу з 12.02.1943 були затримані в районі Черкасського, і лише 16.02.1943 змогли зайняти оборону в районі Добропілля, змінивши передову 183 танкову бригаду, яка вийшла у напрямі Красноармійського.

     Південно-східна частина м.Добропілля - поле між станцією Добропілля і шахтою «1-2»Гігант» (нині ш.«Добропільська»). Лютий 1943р. (110-а танкова бригада 18-го танкового корпусу генерала Б.С.Бахарова). 
     Частини 18 танкового корпусу Б.С.Бахарова змінили 10 танковий корпус В.Г.Буркова в районі Добропілля 18.02.1943 р.; останній вийшов у напрямі Красноармійського, оскільки там частини 4 гвардійського танкового корпусу П.П.Полубоярова (разом зі 183 танковою бригадою 10 танкового корпусу) були частково вибиті з міста. Ціною середніх втрат становище 4 гвардійського і 10 танкових корпусів у Красноармійському було відновлено до 19.02.1943 р. 
Втім, противник зміг зібрати бойові підрозділи 7 і 11 танкових дивізій, 333 стрілецької дивізії і дивізії СС "Вікінг", 20.02.1943 поновив наступ і вибив частини 4 гвардійського і 10 танкових корпусів з основної частини міста. З боєм в районі с. Гришине, основні частини корпусів відступили в район Добропілля, де оборону міста займав 18 танковий корпус. Частини 4 гвардійського і 10 танкових корпусів зайняли оборону західніше Добропілля фронтом на південь і південний схід. В Красноармійському (північна частина міста) залишалася група з 9 окремої танкової бригади 4 гвардійського танкового корпусу і 183 танкова бригада 10 танкового корпусу. 
     Вранці 21.02.1943 сили 11 танкової дивізії противника атакували радянські танкові корпуси з району Гришино, а дивізія СС "Вікінг" наступала через Криворіжжя. Оборона була жорсткою: на пряму наводку були поставлені установки РС. Але, частини 18 танкового корпусу були вибиті зі своїх позицій і частково розколоті; 10 танковий корпус також був змушений відступити до вузлу доріг біля с. Степанівка. Відколота частина на чолі з командиром 18 танкового корпусу Б.С.Бахаровим з'єднатися з основними частинами 10 і 18 танкових корпусів у Степанівці не змогла, і була змушена виходити в район Барвенково самотужки.

     Селище шахти ім.РСЧА ( колись – Ерастівка) і селище Парасковіївка. Лютий 1943р. ( 183-я т.б. 10-го т.к. і 9-а окрема гвардійська танкова бригада 4-го гвардійського Кантемирівського танково гокорпусу). 
Частини 10 і 18 танкових корпусів, що залишалися в північній частині Красноармійського, під тиском 333 стрілецької дивізії противника залишили місто в ніч на 23.02.1943, і відступили під прикриттям ар'єргарду з 4 танків, користуючись відсутністю суцільного фронту. В районі Добропілля бій танкисти вели 23.02.1943, після чого відступили в напрямі с. Очеретине (шлях від Добропілля до Очеретино частково пролягав грунтовими дорогами, а сніг почав танути приблизно за тиждень до цих подій).    

Братські могили воїнів Червоної Армії.

     Братська могила 120 полеглих воїнів-червоноармійців, які визволяли наше місто, і Меморіал пам’яті їм і загиблим на фронтах війни добропільццям - в міському парку культури і відпочинку. На металевих плитах Меморіалу вписані імена біля 500 полеглих в боях героїв Великої Вітчизняної війни.

     Братські могили на вулиці Першотравневій ( біля парку селища шахти ім.РСЧА) і в селищі Зарічному (біля школи №3).

      Палац культури шахти «Добропільська».

     Будівництво його почалось в 1952р. В серпні 1953р. урочисті збори з приводу надання Добропіллю статусу міста уже проходили в малому залі Палацу, бо у великому ще йшли оздоблювальні роботи. Будівництво було завершене в 1954р. Архітектурні форми фасаду  з масивними колонами надають Палацові велич і красу. Тому добропільці ще тоді назвали його театром. І вулиця, яка починається біля нього, дістала назву Театральна, бо розміщений він біля її початку. А в другому її кінці пізніше в 70-і роки збудували п’ятиповерховий Будинок рад, в якому знаходяться органи місцевої влади.

     Палац культури справжня окраса нашого міста. Він став став центром культурного життя не тільки міста, але й усієї Добропільщини. Тут проводяться всі урочистості і  свята. На його сцені виступали видатні актори і співаки столичних і обласних центрів колишнього Радянського Союзу.

     Проспект Перемоги. 

     Центральна вулиця нашого міста. Раніше вона носила назву Харківська. Ця назва пов’язана з першим генеральним планом будівництва нового соціалістичного міста, розробленим в 1929 – 1930 роках минулого століття в м.Харкові, яке в ті часи було столицею Української РСР.

     В давні часи  через територію нашого міста проходили важливі історичні шляхи: Залозний (з Києва на південний схід в Приазов’я), Муравський (Татарський) і Чумацький (Солоний) - з Криму на північ Росії. Ці шляхи перехрещувались саме тут, де проходить головна вулиця м.Добропілля.

     В 19-му столітті тут проходила дорога з повітового міста Бахмут (нині м.Артемівськ) до губернського міста Катеринослав (  м.Дніпропетровськ) –центру одноіменної губернії, до якої тоді відносилась і територія Добропільщини.

     В роки громадянської війни  по цій дорозі проходили бійці Червоного козацтва В.М.Примакова,  в 1920р. - зі своїм загоном Н.І.Махно, а в лютому 1943р. – двічі з боями гвардійці танкісти - кантемирівці.

     По головній вулиці міста - проспекту Перемоги в роки радянської влади, протягом трьох десятиліть, крокували колони добропільців під час святкових демонстрацій.

     Міський парк культури і відпочинку. 

      Був посаджений восени 1963р. в 10-у річницю з часу надання Добропіллю статусу міста. Парк посадили комсомольці, молодь міста і працівники «Міськзеленбуду». Ініціаторами створення парку були: голова виконкому міської ради І.П.Терещенко, перший секретар міському КПУ М.М.Закацола і начальник – засновник «Зеленбуду» С.А.Талдикін. Біля центральної алеї міського парку знаходиться меморіал пам’яті загиблих на фронтах  Вітчизняної  війни  героїв - земляків  і братська могила воїнів Червоної Армії, що полягли в боях на території міста Добропілля, в якій похоронено 120 воїнів.

      Спортивний комплекс імені С.Г.Арутюнова. Споруджений за ініціативою і при активній участі Героя Соціалістичної праціСергія Гевондовича Арутюнова – керуючого трестом «Добропіллявугілля» (1963 - 1970 роки). Палац спорту і стадіон збудовані в 1967р. а плавальний басейн – в 1968р.

     Пам’ятник В.І.Леніну. Установлений в 1975р. на одноіменній площі перед Палацом культури шахти «Добропільська»,

     Пам’ятник загиблим в шахтах гірникам-добропільцям. Це храм – каплиця на проспекті Перемоги. Відкритий у 2000р.. За 31 рік роботи добропільських шахт загинули на виробництві 294 людини. ( Дані на 5.05.2007р.)

     Пам’ятник чорнобильцям. Це пам’ятник добропільцям – учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції (1986р.). Він відкритий в 2006р. поряд з Палацом  культури на початку вулиці Московської. 380 добропільців, в тім числі – 267 гірників і 22 медпрацівники взяли участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Багато з них уже померли від ураження радіацією.

     Пам’ятник воїнам-афганцям. Це пам’ятник добропільцям – учасникам війни в Афганістані. Відкритий в 2007 р. біля Палацу культури на початку вулиці Фестивальної. В 80-ті роки минулого 20-го століття 320 юнаків - комсомольців Добропільщини виконували свій військовий обов’язок в групі радянських військ в Афганістані. 61 воїн був відзначений державними нагородами СРСР і Республіки Афганістан за ратні подвиги.  Шість добропільців загинули в боях: рядові – Ю.М.Іваненко, В.П.Шевцов, А.М.Немико, А.В.Смирнов, прапорщик В.П.Талалаєв, капітан М.П.Окомашенко. 

     Пам’ятник жертвам  репресій і голоду. Установлений в 2008р. біля перехрестя вулиць Московська і Радянська поблизу   Палацу культури шахти «Добропільська».      

       Імена на карті Добропілля.

     Місто Добропілля. Під такою назвою воно з’явилось на карті України 18 серпня 1953р. після об’єднання в один населений пункт селищ, що знаходились тоді на території нинішнього міста: селище Добропілля (селище шахти «1-2»Добропілля» - колишня ш.«Гігант»), яке стало адміністративним центром нашого міста і дало йому свою назву;  селище міського типу Рудник Червоноармійський (селище шахти імені РСЧА), де раніше знаходилась Червоноармійська селищна рада - попередниця Добропільської міської ради; селище залізничної станції Добропілля - Пристанційне (нині – Залізничне); селище Жданівське ( нині – селище Академіка Жданова); селище Парасковіївка  (нині - найстаріший мікрорайон нашого міста ); і селища Піщаний кар’єр, Новомар’ївка, Новоганнівка.

     Назва Добропілля виникла від доброго поля - родючої землі нашого краю.  Спочатку її одержало село (1800р.) - колишній райцентр, нині - центр Добропільсьської сільської ради, потім залізнична станція (1915р.), далі – шахта і її селище (1945р.), і нарешті  - місто.   

Найстаріші мікрорайони нашого міста.     

     Селище Парасковіївка. Колишній хутір, заснований а першій половині 19-го століття. Офіційно визнаний населеним пунктом Російської імперії в 1859р. З нього починалось наше місто. Нині це найстаріший його мікрорайон, якому в 2009р. виповнюється 150 років. Сьогодні це район вулиці Леніна з прилеглими до неї вулицями і провулками. На думку старожилів, назва походить від імені когось із близьких людей поміщика Албанського, якому належав хутір.

     Селище шахти «Алмазна». Виникло в 1912р. при заснуванні рудника Ерастівського на лівому березі р.Бик поблизу Парасковіївки. Тоді воно носило назву Ерастівська (десята) колона. З 1935р. одержало офіційну назву – селище міського типу Рудник Червоноармійський. З 1953р. – селище шахти імені РСЧА ( ім. Робітничо – Селянської Червоної Армії), а з 1997р. – селище шахти «Алмазна».                                                                                                                

     Селище Залізничне. Засноване  в 1915р. поряд з залізничною станцією Добропілля під назвою Пристанційне, де спочатку проживали тільки залізничники.                                                                                                                              

     Селище імені Академіка Жданова. Виникло в післявоєнні роки після будівництва Добропільської центральної збагачувальної фабрики (ЦЗФ). Спочатку називалось Ждановське в честь одного з радянських партійних діячів. На початку 90-х років 20-го століття було перейменоване на честь академіка В.М.Жданова – видатного радянського вченого-вірусолога, організатора охорони здоров’я в СРСР, нашого земляка, який народився в селі Штепине ( нині – селище Святогорівка).

Вулиці нашого міста.

     Проспект Перемоги.Головна вулиця нашого міста. Спочатку носила назву Харківська, в честь м.Харкова, де в 1929-1930 роках (в тодішній столиці Української РСР) було складено перший генеральний план забудови нашого міста. Нинішню назву вулиця одержала в 1985р. під час св’яткування 40-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

     Вулиця Театральна. Збудована в 1950-1970 роках. Вулиця починається біля  Палацу культури шахти «Добропільська», який добропільці в 50-ті роки називали театром за його величний  фасад з колонами. В кінці вулиці знаходиться Будинок Добропільської міської ради народних депутатів.

      Вулиця Радянська. Збудована в 1950-1960р.р. Спочатку носила назву Сталінградська. Тоді на цій вулиці в будинку №12 містились Добропільська районна і Добропільська міська ради, редакція газети «Сталінський шлях», Добропільське відділення Держбанку СРСР. Нинішня назва вулиці з 1962р. На початку вулиці знаходиться Будинок Добропільської районної ради народних депутатів.                                                                                              

     Вулиця Комсомольська. Збудована в 1956-1966 роках. Першими її мешканцями стали комсомольці і молодь – учасники будівництва нашого міста і нових шахт Добропілля. В їх честь і пам’ть названа ця вулиця. В 1958р. на цій вулиці був збудований кінотеатр «40 років ВЛКСМ» (нині тут розважальний центр), в 1967- 1968р.р. – Спортивний комплекс імені Героя Соціалістичної праці С.Г.Арутюнова.

     Вулиця Фестивальна. Названа так в чесь фестивалю молоді і студентів в Москві ( 1956р.), в якому брали участь і молоді добропільці.

     Вулиця Московська. Названа на честь столиці Радянського Союзу міста Москви. Це одна з перших озеленених вулиць нашого міста. Нині її прикрашають розкішні каштани.

     Вулиця Ремінного.   Названа так на честь нашого земляка фронтовика Великої Вітчизняної війни Героя Радянського Союзу Ф.П.Ремінного. Після війни він закінчив Ленінградську медичну академію імені Кірова і до кінця свого трудового життя був військовим лікарем в Збройних силах СРСР.

     Вулиця Фрунзе. Будівництво її почалось в 1961р. Названа іменем видатного полководця – героя громадянської війни М.В.Фрунзе.

     Вулиця Ткачука.  Названа на честь члена добровільної народної дружини по охороні громадського порядку, який загинув від рук бандита, охороняючи спокій добропільців.

     Вулиця Павла Гордієнка. Випускник школи №1 м.Доброппілля, вихованець   комсомолу   Добропільщини,   технік   –   лейтенант   9-ї окремої  гвардійської танкової бригади загинув на Базарній площі селища шахти ім.РСЧА, на якій, ідучи на фронт,  давав клятву до останнього подиху захищати Батьківщину.

      Вулиця Каті Литвинової. Названа в пам’ять учениці школи №1, комсомолки, військового санінструктора, яка була поранена на полі бою, захищаючи поранених бійців, і загинула від фашистських тортур.