Wikileaks про Україну. Найважливіша особа в країні - Фірташ

«Тексти» аналізують опубліковані сайтом Wikileaks матеріали американської дипломатичної переписки, які мають стосунок до України.

Автор: Сергій ЛУК'ЯНЧУК

Спочатку – принципове зауваження. Наразі із 251287 документів, надісланих у період з грудня 1966 року по лютий 2010 року 274 посольствами, консульствами та дипмісіями США, а також «зворотніх» - від офісу держсекретаря США до посольств, - на сайті Wikileaks та його «дзеркалах» в Інтернеті оприлюднена лише незначна частина. Таким чином, дати повний перелік інформації, в якій прямо чи опосередковано згадано Україну, наразі неможливо. Втім, з того, що є, вже вимальовується вельми цікава картина.

Якщо ж говорити про ті каблограми, що вже викладені в Інтернеті, то їх можна поділити на три групи.

Група перша – це документи, безпосередньо підготовлені й надіслані посольством України в Києві. Друга - документи інших посольств або офісу держсекретаря, де прямо згадується Україна. Третя - Україна не згадується прямо, але контекст повідомлень має до нас безпосереднє відношення (наприклад, енергетична політика Росії щодо Східної Європи або страх перед "помаранчевими революціями" в Таджикистані).

Почнемо з першої групи. Наразі документів за авторством посольства США в Україні є сім.

Цікаво, що якщо судити з того, що є, то для США в Україні найбільш цікавим персонажем був не Ющенко, Тимошенко чи Янукович. Людиною №1 в Україні для американської дипломатії був… Дмитро Фірташ.

Так, ім’я Дмитра Фірташа згадується в заголовках двох депеш, третя стосується компанії «РосУкрЕнерго», яка йому належить. Всі три документи були підготовлені посольством у жовтні-грудні 2008 року, напередодні чергового українсько-російського газового конфлікту.

Перша, найбільш відома депеша, стосується візиту Фірташа до посольства США та його спроб переконати американських очільників, що він є бізнесменом із складним пострадянським багажем, а не босом мафії на кшталт Могилевича .

Кілька ключових тез, на які звернули увагу американські дипломати:
1. Фірташ заявив про підтримку Ющенко і про ворожнечу до Тимошенко.
2. Він зірвав коаліційні домовленості між Регіонами та БЮТ і працює над аналогічною коаліцією між Регіонами і НУНСом.
3. Тимошенко змовилася із Росією знищити «РосУкрЕнерго», а російський бізнес загрожує українському.
4. Співпраця із кримінальним авторитетом Могилевичем була, але без цього Фірташ не мав би доступу до бізнесу.

Попри всю скандальність заяв Фірташа, загалом нічого особливо сенсаційного у них немає. І американці це зауважують: "Аргументи та звинувачення Фірташа мають на меті захист його власних інтересів".

Значно прикметнішою є депеша під заголовоком «Списувати РосУкрЕнерго зарано», в якій аналізується ситуація «газового протистояння» наприкінці 2008 року. Цікавий не так опис імовірного перебігу подій, як згадка про «опрацювання» українських високопосадовців (а саме – зама голови Нафтогазу Віталія Гнатущенка та заступника міністра палива та енергетики Володимира Макухи) з метою отримати інформацію про хід газових переговорів з Росією.

Інший показовий момент – інформація про компанію KazUkrEnergo AG, яка нібито має стати новою «прокладкою» замість РУЕ.

Нібито ця компанія була зареєстрована в Цюриху і належала холдингу Korlea Invest Holding AG, який експортує українську електроенергію до Центральної Європи. Втім, як показали наступні події, навіть якщо ця схема дійсно була заготовлена, в хід вона не пішла. Однак все ж американські аналітики виявилися праві: РосУкрЕнерго дійсно було рано списувати з рахунків.

Остання з трьох «фірташівських» депеш стосується намірів Фірташа придбати банк «Надра» (і це теж, як виявилося, цікавить Держдеп США). Втім, про самі «Надра» в документі сказано не так вже й багато: значно більше уваги приділено біографії та особистості самого Дмитра Фірташа. Вийшов досить непоганий дайджест, який цілком міг би бути опублікованим в будь-якому українському діловому ЗМІ. «Таємних» подробиць у ньому фактично нема, але інформація викладена чітко і з урахуванням всіх основних моментів – наприклад, відображено факт «переведення» фінансування виборчої кампанії Регіонів від Ахметова до Фірташа. І не без художніх образів (наприклад, «шлях Фірташа від менеджера банкрутуючого консервного заводу до газового олігарха-мультимільйонера». Без сумніву, американські дипломати недаремно їдять свій хліб.

Найстаріша за часом (30 березня 2006 року) депеша аналізує результати парламентських виборів – перших після політреформи 2004 року, яка звузила повноваження президента і перетворила Україну з президентської республіки на парламентсько-президентську.

Можна назвати такі моменти, на які звернули увагу американці:

1. Перемога БЮТ на виборах та посилення шансів Тимошенко на наступних парламентських та президентських перегонах (з парламентськими – вгадали, з президентськими – ні.)
2. Регіони зосередилися на утриманні «своїх» електоральних територій і в цьому сенсі досягли успіху (в посольстві вважають, що їм допомогла заміна кремлівських політтехнологів американськими).
3. Соціалісти зміцнили позиції і отримали непоганий шанс закріпитися на лівому крилі (навряд чи хтось міг тоді передбачити зраду Мороза і повний розвал Соцпартії).
4. Серед лузерів – НСНУ Ющенка та комуністи, «за бортом» Ради опинилася СДПУ(о) та ПСПУ Вітренко (тут прогноз виявився точним).
5. Виборча реформа посилила місцеву владу, надавши їй додаткові ресурси й повноваження (отут американці промахнулися – ніякого посилення регіональної влади не відбулося).

Ну і ще один вельми показовий момент – в 2006 році в заголовку каблограми ще стоїть транслітерована з російської мови форма KIEV, а в усіх наступних – вже KYIV.

"Найсвіжіші" депеші (січень та лютий 2010 року) також присвячені виборам.

Однак показово, що вони аналізують не післявиборчу ситуацію загалом, а її окремі аспекти.
Так, депеша від 29 січня відзначає принципову зміну в підході до національної безпеки, яка простежується в кампаніях обох лідерів – і Януковича, і Тимошенко. Мова йде про замовчування таких тем зовнішньої політики, як вступ до НАТО. Американський посол в Україні Теффт звертає увагу, що Янукович декларує багатополюсну політику: Україна не вступає в НАТО, але співпрацює з НАТО, покращує стосунки з Росією, але не відмовляється від контактів із США. Цікаво, що в цій депеші згадано майбутню зовнішньополітичну сенсацію – продовження терміну базування Чорноморського флоту в Криму в обмін на економічні поступки. Цю інформацію надали посольству (американські?) радники Януковича.

Натомість депеша від 24 лютого є найбільш сенсаційною з усіх.

В ній екс-соратник Тимошенко (імовірно, колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник), по-перше, називає лідерку опозиції Тимошенко «деструктивною», заявляє, що вона неспроможна провести реформи, і наголошує на необхідності проведення дострокових парламентських виборів, які посилять позиції «справжніх» реформаторів – Тігіпка та Яценюка.
По-друге, співорозмовник посла надає йому перелік реформаторських заходів, які через посередництво (тобто, під тиском) Міжнародного валютного фонду має запровадити Україна. Цей список включає в себе:

- скорочення шести міністерств (саме це відбулося тиждень тому, правда, перелік ліквідованих міністерств менший – личе чотири)
- підвищення пенсійного віку (три роки для жінок, два для чоловіків)
- скоротити пенсії працюючим пенсіонерам
- скасувати пільгові пенсії
- підняти ціни на газ для населення вдвічі, для комуналки – на 50%, підвищити на 40% ціни на електроенергію
- дозволити припиняти теплопостачання боржників
- підвищити акциз на бензин
- не підвищувати мінімальну зарплатню, при цьому збільшити адресну допомогу нужденним
- скасувати соціальні пільги.

Схоже, що ці рекомендації були ретрансльовані Міжнародним валютним фондом в повному обсязі і фактично в незмінній формі. І судячи з дій Януковича та Азарова (податковий кодекс, житловий кодекс, пенсійна реформа, адміністративна реформа), влада має намір їх виконати в обмін на кредити від МВФ.

ДАЛІ БУДЕ...