Кажуть, що найважча професія у шахтарів, найбільш нервова у міліціонерів і журналістів, найважливіша у лікарів. А я ось – бібліотекар! Професія моя і важка, і нервова, і часом невдячна. А те, що вона (тільки зрозумійте мене правильно) древня – ні у кого сумніву не виникає. Моя мама за професією - бібліотекар. Ніколи вона і подумати не могла, що її донька піде тим же шляхом... Я бібліотекарем стала, можна сказати, випадково. Спочатку відмучилась півроку в Красноармійському філіалі ДоНТу (на знаю, як він зараз називається), потім в Краматорській машинобудівельній академії, в цей же час закінчила курси перукаря... Але не стала я ні перукарем, ні машинобудівельником, ні гірничим-електромеханіком
Яких професій лиш нема! Професій різних тьмуща-тьма: художник, лікар, вчитель і аптекар, Та в нас найкраща: Це - бібліотекар. Він чарівник, що в світі книг живе Він читачів своїх до слова таємничого зове.
Опинившись одного разу в бібліотеці, для мене відкрилась дивна таємниця - бібліотека, і я настільки полюбила її, що вже піти з відти не змогла. Закінчивши Донецьке училище культури, нарешті я стала працювати за покликанням душі. Мені дуже приємно допомагати людям, мені подобається самій кожен день дізнаватися про щось нове, чого раніше я не знала. А скільки приємних хвилин пережила я проводивши свята. Особливо мені подобається проводити різні заходи для маленьких дітей, вони більш іскренні, зацікавлені і уважні, ніж дорослі. Їхні очі, говорять що мої старання не даремні. І дуже приємно, просто йти по вулиці і здороватися зі своїми читачами. Існує стереотип вигляду бібліотекаря – це обов’язково жінка «сіренька мишка», в окулярах з гладко зачесаним волоссям, занурена у якісь каталоги. Я дуже сподіваюся, що у моїх читачів цей стереотип зламано. Сучасний бібліотекар – це людина, яка повинна знати і комп’ютерну грамоту, і психологію, і філософію, і бухгалтерський облік, і етику, і естетику і ще багато чого. Звичайно всього знати не може жодна людина. Але бібліотекар - знає де можна знайти відповіді.... Хороша у мене професія!
Петро Гоць „Ода собі, бібліотекареві": Яка мене сваволя не косила. Яка мене недоля не товкла, А потягу до книги не згасила І книгарем навіки нарекла. Так, я книгар. Не лікар, не аптекар, Не інженер, не вчитель, не банкір... Я - більше: я Книгар! Бібліотекар! На заздрість всім, всьому наперекір! Бо - посудіть: хіба ще є багатство Таке неоціненне, як моє? Ніяке товариство, жодне братство Такого скарбу в банку не зіб'є! Хіба щось є цінніше ще за книгу? Хіба щось може з нею в парі йти?... Такий тягар, таку міцну веригу - Ані за які гроші не знайти! Я ж знаю все! Всі оми й аксіоми. Всі альфи і омеги, всі плюси. Для мене всі підвласні космодроми. Екватори, планети, полюси... Я - мов маяк в розгубленому морі. Неначе компас в безмірі пустель Без мене в цьому людському просторі Не вийти до наук найвищих стель. Бо я - книгар. Я - бібліотекар. Хоч не технар, не вчитель, не аптекар. Потрібен я - всьому наперекір.
Кажуть, що найважча професія у шахтарів, найбільш нервова у міліціонерів і журналістів, найважливіша у лікарів. 