Уряд планує не розвивати, а закривати шахти?

   Сьогодні відбулися слухання парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу та ядерної політики «Стабілізація ситуації у вугільній галузі та перспективи її розвитку до 2020 року». У них взяли участь народні депутати, урядовці, представники облдержадміністрацій, підприємств та галузевих профспілок. Зокрема й Незалежної профспілки гірників України. На жаль, почуте на слуханнях не додає оптимізму.

   На засіданні парламентарі одразу задали песимістичний тон. Говорили про те, що вартість вугілля та електроенергії у Європі суттєво знизилася. А відповідно до підписаних міжнародних договорів, світ має відмовитися від використання «чорного золота» в енергетичній сфері та виробітку цементу до 2050 року. Україна не може бути осторонь цих процесів. Саме на таких перспективах акцентував увагу заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Ігор Насалик. Водночас він звернув увагу на те, що нинішній уряд так і не має програми розвитку вугільної галузі. Народний депутат визнав, що нинішнє фінансування галузі є нічим іншим, як безсистемним. хаотичним вирішенням питань виплати заборгованих зарплат шахтарям.

   На тому, що не забезпечується фінансування розвитку галузі, а кошти йдуть на оплату праці шахтарів, наголосив і міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. За підрахунками Мінерговугілля, для забезпечення роботи шахт, їх технічного переоснащення та створення належних умов праці гірників на рік необхідно не менше 3 млрд грн. Але Міністерство фінансів України відмовило у цьому, посилаючись на те, що таких коштів у державній скарбниці немає. Водночас Володимир Демчишин заявив, що вийти із ситуації допоможе рентабельна робота підприємств, а також підвищення ціни на вугілля на 100 грн. Хоча, за його ж словами, середня ціна тонни твердого палива 1100 грн, а собівартість у середньому - 1600 грн, а на деяких шахтах і 3000-5000 грн. Міністр запевнив, що шахти закривати не будуть. Однак його словам повірили не всі, а дехто взагалі був готовий побитися з міністром об заклад, що копальні мимоволі припинять роботу уже до кінця нинішнього року, якщо не буде відновлено державного фінансування. Та й сам очільник Міненерговугілля невдовзі потому зізнався, що планує замість добудови і введення у дію законсервувати шахту №10 "Нововолинська", зводили яку 29 років і щоб нарешті вона почала давати вугілля потрібно не так уже й багато коштів.

   У ході слухань виступив перший заступник голови НПГУ Анатолій Акімочкін.  Він поставив під сумнів зацікавленість нинішньої влади як у збереженні енергетичної незалежності країни, так і вугільної галузі зокрема.

   «У Коаліційній угоді передбачено щорічно скорочувати фінансування галузі на 20%, але це не виконується й на 2016 рік кошти не виділені взагалі, - пояснив він. –  Якщо ми зараз говоримо про розвиток вугільної галузі, то чому у Держбюджеті на 2016 рік жодної копійки не передбачено на технічне переоснащення шахт, їхнє капітальне будівництво, покриття різниці у собівартості товарної продукції, охорону праці та на галузеву науку? Про що далі казати? Живемо у ХХІ столітті, а людям не платять заробітну плату. Шахтарі протестують і перекривають дороги не тому, що їм так хочеться, а тому що їм не віддають чесно заробленого. На території, підконтрольній Україні, залишилося усього 35 державних шахт. І ми не можемо дати їм ладу. Історично склалося, що шахти у нас об’єднані у виробничі комплекси і здебільшого є містоутворюючими. Сьогодні бачимо, як зі складу держпідприємств намагаються виокремити кращі шахти із перспективою приватизації. Так, із ДП  «Первомайськвугілля»  шахта «Горська», згідно з наказом, виведена в окреме підприємство. Подібна ситуація і з шахтою 1/3 «Новогродівська», що входила у ДП «Селідіввугілля». Давайте працювати над збереженням цілісних майнових комплексів. Ми ж маємо інший приклад – приватизація «Павлоградвугілля», у результаті якої працюють усі шахти об’єднання. Щодо шахт, які опинилися на непідконтрольній території, то вони закриваються. Тому давайте дорожити тим, що маємо: піднімати ці копальні, вкладати гроші у їх розвиток».

   Анатолій Акімочкін різко відреагував на озвучену під час засідання тезу, що наявну концепцію розвитку вугільної галузі підтримали усі профспілки, заявивши, що НПГУ її не підтримала.

   «Згідно з документом, 6 шахт передбачається законсервувати, а 5 – закрити, - пояснив він. – А у нас їх всього  35. Нам не потрібна така «концепція закриття шахт». Потрібна програма розвитку вугільної промисловості України».

   Перший заступник голови НПГУ також скористався нагодою й поставив запитання Володимиру Демчишину щодо готовності Міненерговугілля до соціального діалогу. Самого міністра та його першого заступника неодноразово запрошували на ради голів НПГУ, але жодного разу вони на них не прийшли. Незалежна профспілка гірників України вважає, що проблеми галузі потрібно обговорювати й вирішувати за столом перемовин.

   Завершилося засідання у тому ж руслі, що й починалося. У виступах парламентарів та урядовців лунали тези, що від видобутку вугілля все ж доведеться відмовлятися. Але виникало питання про працевлаштування 52 тисяч гірників. Як виявилося, урядовці уже залучили грант уряду Великобританії для організації роботи проектного офісу в рамках реалізації Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають на стадії ліквідації (консервації).  З цього неважко зробити висновок: планується не розвиток, а закриття шахт.