Світла пам'ять почесному громадянину міста Добропілля – Миколі Тимофійовичу Шведу

Менш як рік тому портрет цієї цікавої і неординарної особистості прикрашав Добропілля до Дня міста. А вчора цієї людини не стало…

Микола Тимофійович Швед. Почесний громадянин міста Добропілля, історична постать і людина-епоха.

Весь його життєвий шлях – нескінченна боротьба. Спочатку – просто за те, щоб вижити у важкі повоєнні роки, потім – нелегкі часи відбудови країни з руїн, згодом – постійне відстоювання своєї думки, вірність раз і назавжди обраним принципам, справі свого життя, людям, які йому вірили і покладали свої надії.

Простий сільський хлопець, він блискуче закінчив школу, потім – сільськогосподарський технікум, пізніше – гірничий інститут. Микола Тимофійович легко і впевнено долав кар’єрні сходинки, завжди і в усьому був послідовним і принциповим керівником. Майже все його трудове життя віддане шахтарській праці, яка привела його до посади заступника директора шахти «Білозерська». Останній секретар міського комітету партії, він до кінця життя відстоював і пропагував історичну правду, право на власну думку, обов’язок держави піклуватися про громадян.

Але і на пенсії бурхлива натура Миколи Тимофійовича не давала йому відпочивати. Дванадцять років очолював він ветеранську організацію у Білозерському, шість – у Добропіллі.

Його хворе серце завжди боліло. Він хапався за нього під час своїх емоційних промов на міських заходах, він стримував його тріпотіння у палкій суперечці, воно стискалося кожного разу, коли ішов з життя ветеран. Але ніхто і ніколи не бачив Миколу Тимофійовича Шведа безсилим і зломленим, хоча життя не було до нього надто  прихильним. Силою свого безперечного авторитету він відчиняв будь-які двері, звертався до всіх інстанцій і завжди знаходив вихід зі складної ситуації.

Члени ветеранської організації зверталися до свого керівника з різних питань, від завезення дров до організації оздоровчої поїздки. І знов його небайдуже серце казало: «Вставай, іди, допомагай. Ти потрібен людям!»

Він працював до останніх своїх днів. Він дуже хотів жити і ще довго бути корисним людям. Його змучене серце зупинилося 30 червня 2021 року, на 78-му році життя.

Спочивайте з миром, Миколо Тимофійовичу! Добропілля завжди пам’ятатиме Вас і Ваші добрі справи, нам не вистачатиме Вашої сили духу і незламної волі! Ви назавжди залишитесь для нас прикладом мужності, цілеспрямованості і найкращих людських чеснот!