«ПРОЛІСКИ ЮНОСТІ» З ДОБРОПІЛЛЯ

   Наш давній читач і автор Костянтин Михайлович Петренко недавно завітав до «Світлиці» і передав до редакційної бібліотеки книжечку віршів своєї онуки Наталі Зіненко (до слова, вірші самого Костянтина Михайловича теж часом з’являються в нашій газеті).

   Наталя народилася в місті Добропіллі Донецької області. Почала писати вірші у шкільному віці. Брала участь у міських літературних конкурсах юних поетів, була нагороджена грамотами і дипломами. Друкувалася в міськрайонній газеті «Новий шлях». Бере активну участь в діяльності клубу поетів Добропілля «Крила надії».

   Цього року Наталя Зіненко видала свою першу ліричну збірку «Проліски юності». «Я вважаю, — пише у передмові авторка, — що юність — це особлива і неповторна пора людського життя. Це саме та пора, коли людина починає дивитися на світ по-своєму, по-новому, пропускаючи його крізь призму своїх почуттів і переживань, коли серце б’ється частіше, коли біль здається найгострішим з усіх болів на світі, коли радість неможливо передати словами — вона безмежна, наче океан... Та найважливіше, що є в юності, — це кохання. Кохання неосяжної радості і безодні сліз, кохання до останнього подиху, кохання всупереч всьому світові, яке ладне на все, аби тільки хоч на мить ощасливити того, хто своїми променями оживив перші проліски поезії цієї юності...»

ПРОЛІСКИ ЮНОСТІ

Проліски юні зі слів проростають,

Тонким стебельцем сніги пробивають.

Всі їх надії — сонце зустріти,

Душу квітучу з глибин воскресити.

Вони одинокі — саме безталання,

Без погляду сонця,

без світу кохання.

Хурделиця люта снігами поглине,  

Та все ж їх бажання цвісти

не зупинить!

БАЖАННЯ

В глибоких сподіваннях

чистих мрій

Я все ж чекаю щирого зізнання.

Сніжинки вже торкнулись

темних вій,

А я дивлюсь Весною на кохання.

І пролісковий погляд-першоцвіт

Тепла бажає й сонячної ласки,

Бо цей безмежний, неосяжний світ

Такий самотній без любові й казки!

ДІДУСЕВІ — ДО 90-ЛІТТЯ

Квітневий день цвіте, буяє, 

Весна-красна милує очі, 

Теплом серця всі зігріває, 

Устами вітру нам шепоче, —

Що день сьогодні — ювілейний!

Для всіх — святковий, незабутній, 

Чудовий, сонячний, лілейний — 

Бо дев’яносто — вік могутній!

Це шлях тернистий,

 крем’янистий,

Це — досвід, зрілість і наснага.

Щоб жити світло, променисто —

Потрібні віра і відвага.

Нехай вогонь в душі палає, 

Не стомлюється серце битись!

А ми всі знаєм, всі ми знаєм:

Життям Ви можете гордитись

Источник: http://svitlytsia.crimea.ua