Патріотизм - любов до Батьківщини

Раніше ми не замислювались над сутністю цього поняття, над своєю національною свідомістю, над глибиною свого патріотизму. З дитинства ми вчимося в українських школах, виховуємося на національних традиціях, шануємось на національних символах. І більшість вважають це нормою, звичайною справою. Та події останніх часів показали, що частина наших жителів, навіть, не відчувають любові до міста, де живуть. Як же можна народитися, жити в країні, все життя користуватися її благами і не поважати цю землю?

У кожного по-різному проявляється патріотизм. Хтось зробив татуювання з тризубом, інший поставив на робочому столі синьо-жовтий прапорець, третій одягає на свята вишиванку. Є й такі, хто зовні його не демонструють, проте є справжніми патріотами своєї країни. Вони цікавляться історією рідного краю, шанують пам’ять предків, виховують дітей гідними людьми. Взагалі, патріотизм починається з любові до своєї вулиці, до свого маленького міста. Патріот не стане кидати сміття біля річки чи лісу – адже це часточка його країни.

Про патріотизм судять не по словах, а по справах людини. Патріотизм є виявом гордості за свою батьківщину, за її матеріальні й духовні надбання, це готовність захищати інтереси насамперед країни, а не власні.
Сьогодні, як ніколи, кожен мешканець нашого міста має активно працювати заради нашої держави. Не всі можуть йти на війну, але кожен може зробити будь-який, навіть, маленький внесок у становлення незалежності - допомагаючи солдатам, беручи участь у волонтерській діяльності та акціях, спрямованих на збір грошей та речей для армії. Проблема в тому, що за 26 роки незалежності у нас не було загальнонаціональних цілей і більшість людей сходу не почувалися як нація, не виховувалася гордість за свою країну, не пишалися нею, а тільки оглядалися на «братів». Ми розплодили велику кількість антипатріотів і за це ми платимо величезну ціну — у цій війні гине цвіт нашої нації.
Сьогодні ми не почуваємось у безпеці, але у нас є мета – побудувати суспільство, протилежне російському. І ми маємо подякувати Росії хоча б за те, що вона показала більшості з нас наскільки ми любимо свою землю. За те, що згуртувала наш народ. За те, що з руїн відродилася Українська Армія і показала світові силу духу українського солдата, який може без зброї зупинити армію агресора, армія, яка виявила величезну кількість патріотів нашої Батьківщини.
Україна – це земля, де живуть сильні і сміливі чоловіки, віддані і сильні духом жінки, де прапор має два кольори світу – небесний та сонячний. І ми віримо, що з такою кількість патріотів Україна переможе у цій страшній війні, бо ніхто ніколи не зламає цих людей. А якщо і встанемо на коліна – то лише перед Богом!