Опалювальний сезон у Білозерську: амбіції та холодні оселі

Ситуація з опалювальним сезоном в Україні цьогоріч вкрай напружена. Світова енергетична криза, стрімке зростання цін на газ та вугілля вдарили по економікам багатьох країн Європи, серед яких опинилася і наша держава.

КП «Добро» ще по закінченню минулого сезону 2020-2021 років звернулося до керівників Добропільської, Білозерської міських та Новодонецької селищної громад щодо допомоги в погашенні боргів за опалення. На жаль, це звернення не знайшло належної відповіді у керівництва Білозерської громади.

Склалася парадоксальна ситуація – Добропільська громада своїм коштом повинна опалювати багатоповерхівки та соціальну інфраструктуру Білозерського. Між тим борги за опалення накопичуються і сягнули понад 36 млн грн, з яких 35 – це борг населення Білозерського.

Негативно вплинуло і розторгнення договору оренди шахт міста компанією ДТЕК. Створення нового підприємства ДП «Добропіллявугілля-видобуток» лише заплутало механізм забезпечення котельних паливом. В цій ситуації КП «Добро» за допомогою Добропільської міськради все-таки вдалося забезпечити постачання 30 тис. тон вугілля на котельні Добропільської та Новодонецької громад, на території яких державне підприємство здійснює свою виробничу діяльність. На жаль, з боку керівництва Білозерської громади кроків назустріч зроблено не було.

Більше того, виконком Білозерської міської ради до останнього зволікав з затвердженням нового тарифу на опалювання (це було зроблено лише 22 жовтня, тобто через тиждень після можливого початку опалювального сезону) і цей факт додатково унеможливлював впровадження діяльності КП «Добро» на території відповідної громади. Також викликає здивування, що Білозерська міська рада не змогла «достукатись» до компанії ДТЕК, якій належить шахта «Білозерська» – основний платник податків та бюджетоутворююче підприємство міста, за сприянням у забезпеченні котельних вугіллям, а працівників шахти, їх сімей, відповідно, теплом.

Добропільська міська рада під час підготовки до нового опалювального сезону починаючи з квітня 2021 року неодноразово зверталася до Уряду, профільних Міністерств, народних депутатів, ДТЕК та Донецької ОДА щодо загрозливої ситуації з опаленням Білозерського. Остаточно вирішити питання вдалось після втручання народного депутата України Андрія Аксьонова, який позначив проблематику забезпечення в повному обсязі котельних КП «Добро» паливом (60 тис. тон) на рівні центральних органів виконавчої влади. В подальшому Андрій Анатолійович обіцяє тримати на контролі процес сталого проходження опалювального сезону в трьох новостворених громадах. Впевненості надає і співпраця в даному питані з Донецькою ОДА, яка зі свого боку гарантувала допомогу у забезпеченні КП «Добро» додатковими 30 тис. тонами вугілля у разі нестачі палива до кінця опалювального періоду.

Нажаль, вже сьогодні ДП «Добропіллявугілля-видобуток» звернулось з листом, що відповідно до виробничої програми підприємства вони не мають можливості в листопаді відвантажити вугілля в обсязі, необхідному для якісного надання послуги мешканцям трьох громад.

Окрім того, Добропільська міська рада зверталася до білозерських колег з пропозицією про прийняття на баланс громади котельних, які територіально знаходяться в Білозерському. Однак по цьому питанню відповідь була негативною.

Порозуміння в необхідності та неминучості такої передачі було досягнуто на рівні Департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОДА. Тому вже в листопаді відбудеться відповідна зустріч для затвердження плану заходів з передачі котельних в комунальну власність.

Добропільська міськрада вкотре підставила своє плече жителям сусідньої громади, усвідомлюючи, що мешканці міста не винні в бездіяльності керівництва Білозерська. Тож комунальним підприємством «Добро» розпочато опалювальний сезон у місті.

Однак керівництву міста Білозерське слід зрозуміти, що створення громади – це не тільки створення нових відділів чи установ. Це, перш за все, відповідальність за життєдіяльність громади, своєчасне забезпечення громадян якісними послугами, серед яких і теплопостачання. Тільки в такому випадку можна говорити про спроможність громади, дотримання її керівництвом законодавства України в сфері дотримання прав людини, від пенсіонера-шахтаря до найменшого білозерця щодо забезпечення соціальними послугами та гарантіями.