Купівля вживаних автомобілів: як захистити свої права

На українському авторинку значно переважають угоди з купівлі вживаних автомобілів. Протягом року продається близько 70-80 тисяч нових легковиків і майже мільйон вживаних .

Кожна покупка авто з пробігом є до певної міри ризикованою, адже не всі важливі параметри можна самостійно перевірити так, щоб на 100% бути впевненим у цілковитій справності чи безаварійному минулому авто. Часом буває так, що щось та й "вилазить" за кілька днів чи то тижнів після купівлі.

Щоб розібратись, чи можна вживаний автомобіль (подібно, як більшість споживчих товарів) повернути продавцеві (фізичній або юридичній особі) у 14-денний строк, або ж вимагати гарантійного усунення недоліків, якщо такі виникли після купівлі, ми скористаємося коментарем Держпродспоживслужби.

Закон України "Про захист прав споживачів" не регулює відносини, що виникають між двома фізичними особами при купівлі-продажу товару. У разі виникнення спірних питань, єдиний законний шлях їх вирішення — звернення до суду. Повернення товару (авто) протягом 14 днів, чи усунення недоліків після продажу, у такому випадку законом не передбачено, сказано у коментарі ДПСС.

Отже, купуючи авто "з рук", покупець фактично ніяк не захищений від обману його продавцем щодо технічного стану, реального пробігу, аварійного минулого чи інших подібних, та не менш важливих моментів, що стосуються вживаного автомобіля. Саме тому перед покупкою авто потрібно ретельно перевіряти. Найкращий спосіб – звернутись до експертів з підбору авто, або на СТО, яке спеціалізується на конкретній марці авто.

Розбиратись у судовому порядку, при виникненні претензій, звісно, можна. Проте процес цей недешевий (державні збори, експертизи, послуги адвоката) та точно не оперативний. Звісно, й без жодних гарантій, хто у такому спорі переможе.

Можливо, покупець більш захищений законом, якщо покупку вживаного автомобіля здійснить на комісійній площадці чи в дилера, який реалізовує легковики з пробігом? Адже "автокоміси" здебільшого є юридичними особами, з адресою, реквізитами й укладають договір про продаж автомобіля. Фахівці Держпродспоживслужби, посилаючись на той же закон "Про захист прав споживачів", зауважили, що повернення товару належної якості у строк до 14 днів можливе лише у випадку, якщо він не використовувався і збережено його товарний вигляд. Що автоматично виключає вживані автомобілі з-під дії цієї норми.

Щодо гарантії у законі сказано наступне: "стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача задовольняються за згодою продавця".

Простішими словами, якщо "автокоміс", котрий торгує вживаними авто, виявив власну ініціативу щодо певної гарантійної підтримки своїх товарів, і це прописано у договорі, тоді покупець має шанси на післяпродажну підтримку. Загалом же законодавство не вимагає гарантійної підтримки вживаних автомобілів продавцями-юридичними особами. А в разі виникнення спірних ситуацій, знову ж залишається єдиний варіант — звертатися до суду.

В новому українському парламенті вже лунають ініціативи врегулювати це питання, хоча конкретних законопроектів ще немає. На думку законодавців чесним продавцям боятись нічого, а от любителям хитрощів запровадження певних правил продажу (як-то опис усіх відомих недоліків у договорі чи оголошенні, відповідальність за "відмотаний" пробіг тощо), які б працювали без звернення до суду, допомогли б торгувати більш чесно.