Ким я є? - шахтар із Добропілля Андрій Ягодкін + ФОТО + ВIДЕО

Позитивний та усміхнений Андрій Ягодкін працює на шахті “Алмазна” в Добропіллі. Шахтар розпочав свою кар’єру ще в 18 років, зараз він - гірний майстер конвеєрного транспорту. Про вболівання за свій регіон, стереотипи та плани на майбутнє у нашій розмові.    

Про свою справу 

Андрій Ягодкін народися в шахтарському містечку Білицьке. Каже, що професія шахтаря не була його мрією, але саме роботі Андрій завдячує тим, що знайшов свою другу половинку, багато друзів та досягнув того, що зараз має: 

-  Сказати, що бути шахтарем – це моя мрія, то я збрешу. У мене не було інших варіантів, так склалися життєві обставини. Після 9 класу я пішов у професійно-технічне училище на електрослюсаря. З 18 років я влаштувався на практику на сусідську шахту. І от уже маю трішки більше, ніж 14 років підземного досвіду. Потім я заочно вчився у технікумі, закінчив Донецький національний технічний університет. І зараз я працюю гірним майстром на конвеєрному транспорті – я спускаюся безпосередньо на кожну ділянку роботи в шахті, перевіряю виконання завдань та відповідаю за безпеку людей в шахті.  

Про свій регіон 

Андрій мріє, щоб місто та регіон розвивалися, бо це саме те місце, куди хочеться повертатися:

-    Донбас – це безпосередньо регіон, де я народився, і куди завжди хочеться повертатися. Тут же той терикончик, та річечка, той же степ і моє найбільше захоплення в житті – футбольний клуб “Шахтар”! Наше місто за останні роки дуже змінилося, все рухається у правильному напрямку. Мені б хотілося для молоді більше місць якихось розважальних: кінотеатру, боулінгу, щоб каток був взимку. Щоб наші діти почали назад вилазити з телефонів та інтернету, і проводити час у дружніх компаніях. 

Шахтар планує після пенсії переїхати жити на Чернігівщину, але за кордон – не хоче:

-    За кордон я не переїду, ми там нікому не потрібні. Про переїзд задумуюся лише в межах країни, бо моя дружина з Чернігова і в нас з нею домовленість: після пенсії поїдемо жити в її область. Трішки тут, трішки в неї, щоб все по-чесному (сміється). У нас є своя країна, ми маємо підтримувати один одного. Я пишаюся тим, що я шахтар із Донбасу.

Твердження “Донбас годує всю Україну” Андрій коментує так:

- Це частково правда. Але в основному, я думаю, що це було штучно створено ЗМІ для того, щоб роз’єднувати країну. Я дуже радий, що СРСР розпався в 1991 році. Але та країна, яка була найбільш перспективна в запасах мінералів, вугілля, газу, тепер…На жаль, з 1991 року прийшли неправильні люди до влади, які завели нас в глухий кут.

Про відкритість 

Андрій Ягодкін не вважає себе та своїх колег замкнутими, як про них говорять в інших регіонах. А навпаки розповідає, що вони з колегами часто відпочивають поза роботою, їздять разом на природу та ходять в гості: 

-  Ми дуже дружні в колективі: збираємося не лише поговорити, поки їдемо на робоче місце, а й їздимо разом на природу відпочивати, походи, пісні під гітару, шашлик. Я дуже компанійська людина! Якщо замикатися вдома, то життя мине без яскравих емоцій. Намагаюся ходити не лише в гості, а й їздити у відпустки. Завдяки вболіванню за свою футбольну команду, я об’їздив85% нашої країни. Я мрію ще відвідати 4 обласні центри: Житомир, Івано-Франківськ, Черкаси та Чернівці. А потім виростити дітей, і з дружиною хочу продовжувати подорожувати. У нас є план: відвідати всі замки на території України, озеро Синевір, піднятися ще не на одну гору і дати достойну освіту своїм дітям.

Про Схід та Захід

-   Я не відчуваю ніякої різниці. Я вболіваю за футбольний клуб “Шахтар”, тому часто ношу футболки із зображенням териконів, з написами “Донбас”. І завжди, коли десь приїжджаю, то люди запитують, як ми тут, як нам живеться, всі хвилюються. 

Про майбутнє 

-   Хочу бачити нашу країну цілісною, щоб повернувся Крим, частини Донецької і Луганської областей. 

Ким я є

Я – шахтар на 100%