Харківський Шопен на сцені Добропілля + ФОТО

18 жовтня в музичній школі Добропілля відбувся концерт класичної музики Миколи Мирошниченка. Талановитий піаніст, володар Гран-прі І Всеукраїнського конкурсу Чайковського, протягом години безперервно виконував твори відомих композиторів. Юнак навчається на третьому курсі Харківського музичного училища (ХМУ) ім. Бориса Лятошинського. До Добропілля приїхав разом зі своїм батьком, теж Миколою, і викладачем Михайлом Левандовським.

Микола Мирошниченко разом з батьком

Під час концерту Микола зіграв на роялі твори Фридеріка Шопена, Петра Чайковського, Франца Шуберта, Сергія Рахманінова. Найскладніші у виконанні місця йому давалися легко, а його техніка вражала і дорослих, і малих. Про його феноменальні здібності говорять українські засоби масової інформації. Журналісти охрестили його харківським Шопеном за зовнішню схожість.

Фридерік Шопен

Про нього, як і великого польського композитора, можна сказати, що він живе музикою, як і Шопен, юнак з дитинства має серйозні проблеми зі здоров’ям. Коли йому було сім, він лише трохи ворушив пальцями, тепер же руки хлопця пурхають над клавішами швидко і легко. Та так вправно, що Михайло Левандовський якось зізнався, його учень по техниці виконання вже перевершив свого викладача. Він може грати навіть три години поспіль і більше. Зауважу, що усю концертну програму він знає напам’ять, а це буває і більше 100 нотних сторінок. За моїми спостереженнями, під час виступу на добропільській сцені піаніст іноді грав із заплющеними очима. Але все ж за цієї феноменальністю стоїть величезна щоденна праця: Микола щодня грає на фортепіано по 10-12 годин. Він успішно брав участь у понад 70 всеукраїнських і міжнародних конкурсах.

Саме на одному з конкурсів у Маріуполі познайомилися Олена Масюк, директор міської музичної школи, з Михайлом Левандовським. Розговорилися, він розповів про Миколу, поділився своїми творчими планами, отак вони і домовилися про безкоштовний концерт у Добропіллі, що стане для хлопця тренувальним майданчиком перед закордонною поїздкою. Олена Леонідівна ділиться враженнями: «Акустика неймовірна, а це не просто на нашому роялі. Мені є з чим порівняти. Микола дійсно особливий. І хоча часу для спілкування в нас було небагато, мене приємно здивували його слова: «Тут у Вас дуже тепла, дружня атмосфера. Гарні роялі. Я ще до Вас приїду. Замовляйте репертуар, який я виконаю наступного разу».

Я дізналася, що хлопець самостійно налаштовує інструменти. Адже у нього не одразу з’явився новий інструмент і він грав на стареньких фортепіано.

А колега директорки школи Ольга Богаєвська поділилася такими думками: «Буденність затягує іноді, буває – немає часу голову підняти. І раптом стається диво! Ти потрапляєш на концерт талановитого юнака, слухаєш добре відомі твори, бачиш, як легко підкорюється примхливий рояль його рукам. І вже відступають турботи, ти відчуваєш себе молодим і повним сил; ти бачиш очі своїх учнів, ти віриш, що у них все вийде якнайкраще, як і у Миколи». Тож хай так і станеться, а ми, новошляхівці, будемо слідкувати за їхніми успіхами і інформувати про це на сторінках газети.