Истории жителей Доброполья: как из финансиста превратиться в швею + ФОТО + ВИДЕО

Шкільна форма — вчасно і сучасно

У вересні минулого року свято першого дзвоника в добропільському НВК № 4 вразило присутніх незвичною для наших часів шкільною формою.

Ще за часів перебудови пролунали заклики скасувати в школах обов’язкову форму — вона, мовляв, робить всіх школярів однаковими та принижує їх гідність. Прихильники ж форми доводили — ось в Англії кожна школа має свою форму і діти носять її з задоволенням, та їх звинувачували у тоталітаризмі. В 90-х, зрозуміло, було не до форми — зубожілому населенню перш за все треба було думати про їжу, а вже потім про одяг.

Зараз настав час, коли вже можна знайти у сімейному бюджеті кошти для учнівської шкільної форми. В НВК № 4 не стали наполягати на шитті костюмів і вирішили зупинитись на жилетках з логотипом закладу. Та з’ясувалося, що не всі підприємства з пошиття одягу зможуть виконати навіть таку, полегшену роботу. І, як часто буває, шукати професіоналів не обов’язково у великих містах — вони живуть і працюють поруч.

Підприємець Вікторія Калініна разом зі своїми дівчатами із завзяттям взялися за цю справу і вчасно одягли в симпатичні і сучасні жилетки 341 дитину з початкових класів. Допомогли і батьки, які обміряли дітей і передали швачкам обміри.

Перші стежки

Вікторія пригадує, що розпочала шити років в 15, і це хобі не відразу стало справою життя. Після закінчення ЗОШ № 7 вчилася в машинобудівній академії на інженера-механіка, працювала на заводах за фахом. Одночасно вивчилася на фінансиста, працювала в податковій інспекції в Макіївці, здобула ще одну освіту — по спеціальності «менеджмент держуправління».

Та все змінилося п’ять років тому, коли на Донеччину прийшла війна. Разом з чоловіком, дворічною донькою і тільки-но народженим сином приїхали у Добропілля, як гадали, на кілька тижнів, які затягнулись вже майже на п’ятирічку. Поки була в декретній відпустці, взяла участь в програмі Міжнародної організації з міграції по самозайнятості і виграла побутовий оверлок. І хоча не раз отримувала пропозиції працювати в держустановах, вирішила, що краще займатися улюбленою справою, а саме шиттям. Вікторія знову надіслала заявку на участь у конкурсі, цього разу вже за програмою ПРООН, і знову вдача посміхнулася — вона отримала дві промислові швейні машини та оверлок, прасувальну систему, меблі — і робота закипіла.

До успіху з однодумцями

Зараз у мене три наймані працівниці — дві швачки і адміністратор, — розповідає Вікторія. — Маргарита має професійну освіту, Олена закінчила курси. Дівчата висококваліфіковані і справжні професіонали. Це допомагає нам і виживати економічно, і завойовувати довіру замовників. Невеликий штат дозволяє бути гнучким і братися за такі замовлення, на які підприємства з більшою кількістю працівників не звертають увагу. Наприклад, ми двічі шили спортивну форму — для футболістів з Одеси та хокеїстів з Краматорська. Робота копітка, адже форму виготовляли для кожного спортсмена індивідуально — хлопці ж різного зросту та статури. Та саме такі замовлення і створюють нашу репутацію, сподіваюсь, гідну.

Звичайно, жінки не тільки шиють одяг — вони можуть його і якісно відремонтувати чи обновити, додавши якийсь візерунок на звичайну блузку. Незабаром в місті відкриється нова пекарня, і ви, побувавши там, звернете увагу на незвичний фірмовий одяг — це також справа рук цих майстринь. А якщо бажаєте зробити оригінальний подарунок для своїх рідних чи близьких — вам теж сюди. Адже тут ви можете замовити іменні рушники, крижми на хрестини, а то і для всієї родини, чи вишиванку, якій будуть заздрити. До речі, побачити вироби добропільських майстринь можна і в інтернеті — у Фейсбуці та Інстаграмі у них є сторінки під назвою Lyupin, Як символ бренду майстерні цю квітку обрали за її красу, різноманітність та всебічну користь. А сама майстерня знаходиться в будівлі ТСОУ (МРЕО) за адресою проспект Перемоги, 2.

Хто стукає — тому відкриють

Можна постійно нарікати на складні життєві обставини, звинувачувати державу чи олігархів. А можна шукати шляхи для того, щоб і робота була, і який-неякий стабільний дохід. Вікторія постійно шукає можливості для розвитку майстерні. Конкурсів для бажаючих відкрити власну справу зараз багато, та одного бажання мало — треба грамотно скласти бізнес-план та захистити його.

Фінансова освіта молодої жіночки тут стала в нагоді — тому і не дивно, що, окрім грантів від міжнародних організацій, Вікторія перемогла і в конкурсі «Український донецький куркуль»:

-Ми отримали дві вишивальні машини, а це дозволило підвищити якість продукції, яку виготовляємо. Приємно, що і міська влада повірила нам, адже майже третину суми на придбання машин виділили з міського бюджету.

Ми тісно співпрацюємо з міським центром зайнятості. Оскільки дві працівниці є внутрішньо переміщеними особами, до того ж з малими дітьми, то фонд з безробіття протягом року виплачує їм зарплату і компенсацію єдиного соціального внеску. Це, звичайно, полегшує нам фінансову ситуацію. Для молодого підприємця ця допомога особливо цінна.

Та розуміємо, ніщо не буває вічним. Тож, сподіватися треба на себе, на те, що будуть замовлення — індивідуальні і колективні. Адже є бажання працювати і робити наше життя різноманітнішим — завдяки вишуканим і професійно виготовленим виробам.