Більшість призовників та їхніх батьків вважають повістку без підпису недійсною, а явку по ній — необов’язковою. Юристи, які хочуть сподобатися клієнту, підтримують таку думку і говорять, що «якщо ухилятися від призову в армію до 27 років — нічого не буде».
Однак, на жаль, подібні точки зору не враховують сучасну практику, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При уважному вивченні ЄДРСР можна знайти десятки обвинувальних вироків за статтею 335 Кримінального кодексу щодо призовників, які ухилялися від строкової військової служби, але не розписувалися в повістці. Більш того, мало хто знає, що профільний Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» взагалі не містить термін «повістка», а замість нього використовується більш широке поняття «виклик».
Дійсно, з аналізу судового реєстру можна зробити висновок, що в процесі притягнення до кримінальної відповідальності ухильника від армії правоохоронні органи (поліція, прокуратура) і суди можуть аргументувати звинувачення в ухиленні, крім іншого, і обов’язком усіх громадян призовного віку самостійно прийти у військкомат без повістки в 10-денний термін з моменту початку призовної кампанії.
Згідно з українським законодавством, призовники, які отримали повістку з військкомату зобов’язані прибути до призовної дільниці в термін, вказаний у повістці. При цьому в Законі зазначено, що неотримання повістки з будь-яких причин не є підставою для ігнорування призову. Отже, як тільки в країні оголошено про початок нового призову в армію, юнакам дається 10 днів на добровільну явку у військкомат.
Поважними причинами неявки до військкомату можуть вважатися тільки форс-мажорні ситуації: стихійне лихо, важка хвороба призовника, смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, дідуся, бабусі) або близького родича дружини. Будь-які інші причини не є достатньо вагомими і можуть бути прирівняні до ухилення від армії.
