Для українців готують реформу декретної відпустки

Як депутати будуть усувати дискримінацію між жінками та чоловіками при наданні відпустки при народженні дитини.

У Верховній Раді працюють над законодавством, щоб «і чоловік, і дружина могли йти у декрет», повідомила віцеспікер Верховної Ради України Олена Кондратюк в інтерв’ю Радіо Свобода.

«Чому ви не можете побути у декреті місяць, наприклад, а потім дружина місяць у декреті? До речі, ми (парламент – ред.) хочемо ухвалити законодавство, щоб і чоловік, і дружина мали можливість йти у декрет. Нічого тут складного немає. Це просто такі ментальні матріархальні стереотипи, які в нас навіяли»,  ̶  сказала Кондратюк в ефірі телепрограми.  ̶  «Якщо ми рухаємося до якихось європейських цінностей, нам треба всі бар’єри долати, але, зрозуміло, зі своєю (власною – ред.) українською традицією, яку не можна забувати».

Мова йде про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною» (№ 3695 від 19.06.2020), відповідно до якого запроваджується відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, таким працівникам (оплачується за рахунок роботодавця):

• чоловіку, дружина якого народила дитину;
• батьку дитини у разі, якщо він не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки;
• бабі або діду, або іншому повнолітньому родичеві дитини, який фактично доглядає за дитиною, якщо мати (батько) дитини є одинокою матір’ю (батьком).

Крім того, депутати пропонують:

1) визначити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як рівне право кожного з батьків дитини (матері та батька) та внести відповідні зміни в статті 179, 181 Кодекс законів про працю України та статті 18, 20 Закону України «Про відпустки»;

2) доповнити положення статті 182-1 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки», щодо права працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину  ̶  особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку;

3) доповнити положення статті 51 Кодексу законів про працю України щодо можливості встановлення скороченої тривалості робочого часу для чоловіків, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, та батьків, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом визнав законопроект таким, що не суперечить зобов’язанням України, відповідно до Угоди про асоціацію та праву ЄС.

Одночасно, на розгляді Верховної Ради знаходиться альтернативний законопроект 3695-1 від 02.07.2020 з аналогічною назвою.

Даним законопроектом пропонується:

1) доповнити Кодекс законів про працю та Закон України «Про відпустки» новим видом відпустки — відпусткою при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів не пізніше двох тижнів з дня народження дитини, що оплачується за рахунок роботодавця.

Така відпустка надається одній із перелічених осіб: чоловіку, дружина якого народила дитину; батьку дитини у разі, якщо він не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; бабусі або дідусю, або іншому повнолітньому родичеві дитини, який фактично доглядає за дитиною, якщо мати (батько) дитини є одинокою матір’ю (батьком);

2) визначити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як рівне право кожного з батьків дитини (матері та батька) та внести відповідні зміни в статті 179, 181 Кодекс законів про працю України та статті 18, 20 Закону України «Про відпустки»;

3) доповнити положення статті 182-1 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки», щодо права працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину  ̶  особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку;

4) доповнити положення статті 51 Кодексу законів про працю України, щодо можливості встановлення скороченої тривалості робочого часу для чоловіків, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, та батьків, що виховують дітей без матері (у тому числі, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

Крім того, на відміну від основного законопроекту (реєстраційний №3695 від 19.06.2020), цим альтернативним проектом пропонується імплементувати норми передбачені статтею 186-1 Кодексу законів про працю України в статті 56, 176, 177, 179, 181, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу в частині гарантування прав батьків, що виховують дітей без матері на:

а) неповний робочий час;

б) заборони залучення до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження. При цьому пропонується встановити, що батьки, які виховують дітей без матері, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177);

в) заборони відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю;

г) надання путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги.

 Автори обох законопроектів вважають, що у чинному законодавстві містяться норми, які закріплюють та посилюють гендерний дисбаланс і на основі яких сформувалася негативна правозастосовча практика.

Так, право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання такої відпустки може бути реалізовано виключно за умови надання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено.

Таким чином, закріпився дискримінаційний підхід, за яким право батька на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розуміється, як похідне від права матері на таку відпустку, тобто лише мати може делегувати право на відпустку батькові чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

На практиці це призводить до того, що батько, мати дитини якого є самозайнятою особою або фізичною особою підприємцем, обмежений у праві скористатися відпусткою для догляду за дитиною, оскільки така жінка не перебуває в трудових відносинах та не має права на будь-який вид відпустки.

Окрім того, стаття 51 Кодексу законів про працю України надає можливість встановлення скороченої тривалості робочого часу для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Так само, стаття 182-1 Кодексу законів про працю України встановлює додаткову відпустку жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, або матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. При цьому відповідні права не надаються батькові дитини.