Добропольчанам рассказали как правильно проводится регистрация смерти

Протягом усього свого життя людина багато часу проводить в суєті, в клопотах, весь час прагне благополуччя, щастя, кохання, любові та поваги від дітей, близьких, чоловіка чи дружини. Кожному з нас доводиться переживати не тільки радість, але і журбу, смуток і втрату близьких людей.

Смерть кожної людини — це насамперед велика і тяжка втрата для сім'ї, рідних, близьких та друзів.

Але саме в ці важкі та скорботні дні у рідних та близьких померлого виникають питання щодо оформлення відповідних документів про смерть, які потрібні для поховання тіла померлого, а також для подальшого оформлення інших документів у зв'язку з правонаступництвом на певне рухоме та нерухоме майно померлого.

Питання державної реєстрації смерті регулюються статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», главою 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Факт смерті підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о);

б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о);

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі, якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів та не пізніше одного року з дня настання смерті.

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться в день звернення заявника за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

У тяжкий час для рідних та близьких померлого їм важко зорієнтуватися в ситуації, тому законодавство передбачає, що реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій або інших осіб чи за повідомленням закладів охорони здоров'я, де особа померла.

Особа, яка звернулася в органи державної реєстрації актів цивільного стану щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність паспортного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.

Разом з лікарським свідоцтвом про смерть до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, що реєструє смерть, подається і паспорт померлого.

Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться  на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України. У цих випадках паспорти або паспортні документи померлого невідкладно надсилаються до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції для подальшого направлення їх до Міністерства закордонних справ України або повертаються особі, яка супроводжує тіло померлої особи.

Державна реєстрація смерті є обов'язковою процедурою, а свідоцтво про смерть являється основним документом, який підтверджує юридичний факт смерті.

Після проведення державної реєстрації смерті видається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або відповідна довідка на поховання у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради.