Безпідставне зупинення авто працівниками поліції: топ-3 судових рішень

Безпідставна зупинка автомобіля: чи повинен водій надавати документи.

Не рідко в Україні виникають випадки, коли поліцейський без будь-якої причини зупиняє автомобіль і вимагає документи. Наразі Законом України «Про національну поліцію» передбачено конкретні причини для зупинки автомобіля, одна з основних причин - це порушення правил дорожнього руху. Однак чи повинен водій надати документи, коли поліцейський не надає докази порушення правил дорожнього руху. З цього приводу «Судово-юридична газета» проаналізувала судову практику.

Так,  у справі № 199/4188/21 (2-а/199/73/21) позивач оскаржував постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 425 грн.

Позивач зазначав, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не дотримані положення законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, не пред’явлено належних доказів, які свідчили б про вчинення ним правопорушення, не досліджували факт скоєння позивачем правопорушення. Разом з цим позивач вказував, що відповідач не проінформував його про конкретну причину зупинки та його вимога щодо пред’явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав, оскільки позивач не вчиняв та не мав наміру вчиняти правопорушення.  Також інших підстав для перевірки документів у відповідача не було та будь-яких доказів факту порушення позивачем ПДР України відповідачем не було надано.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Справу про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності закрито.

Розглядаючи справу, апеляційний суд нагадав, що відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Апеляційний суд також зазначив, що за приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає необгрнутованими доводи позивача та висновок суду першої інстанції щодо відсутності у інспектора права вимагати пред’явлення посвідчення водія для перевірки.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Чи здійснюється перевірка, незалежно від вчинення правопорушення або оформлення ДТП?

Не менш цікавою є інша справа №766/576/20, де водій рухався по автодорозі Одеса - Мелітополь, не порушуючи правил дорожнього руху, однак його зупинила патрульна машина без жодних причин. Інспектор просив надати документи, проте водій відмовив у зв’язку з відсутністю причин для зупинки та зауважив, що документи є в наявності. Прохання пояснити причину зупинки та надати докази вчинення порушення ПДР інспектор проігнорував, не зазначив жодного факту порушення ПДР, після чого зауважив, що в такому випадку він притягає водія до адміністративної відповідальності через відсутність у нього договору обов’язкового страхування на транспортний засіб.

У місцевому суді позивач вказував, що  він був безпричинно зупинений працівниками поліції, які бажали притягнути його до адміністративної відповідальності за нібито керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а зрозумівши, що він готовий пройти тест, сказали, що йому все одно випишуть штраф за відсутність у нього страхового поліса.  Він пред’являв документи поліції, зупинили його безпричинно, а тому у поліцейського були відсутні підстави для складення відносного нього постанови, оскільки зупинка була незаконною. Не заперечував, що не мав страхового поліса, але його відсутність не забороняє керування транспортним засобом. Відсутність страхового поліса взагалі не має значення для цієї справи, оскільки зупинка була незаконною.

Суд підкреслив, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (відповідними підрозділами Національної поліції - пункт 21.2), на їх вимогу.

Отже, вказаними правовими нормами передбачено право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якому кореспондує обов`язок саме водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Суд підкреслив, що частина перша статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відсутність поліса договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності. При цьому встановлене порушення (відсутність поліса обов`язкового страхування) визнається самим позивачем, що не потребує його додаткового доведення.

Також суд зауважив, що згідно зі ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка має назву «Обов`язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поліцейський має право вимагати надання поліса страхування, оскільки вказані вище норми відрізняють «перевірку» і «контроль», а тому перевірки здійснюється незалежно від вчинення правопорушення або оформлення ДТП.

Враховуючи вказане, за порушення вимог щодо законності підстав зупинення транспортного засобу поліцейський може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законом, але це не нівелює порушення водієм п. 2.1. «ґ» та не звільняє останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Місцевий суд нагадав, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.

У іншій справі № 201/4659/21 суд досліджував питання ненадання водієм страховки на авто.

Суть справи полягала в тому, що водій після зупинки транспортного засобу не надав на вимогу поліцейського для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У суді позивач стверджував, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред’явлення документів для перевірки.

Суд першої інстанції скасував постанову Департаменту патрульної поліції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтувалась на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не взято до увагу ту обставину, що водієм на місце зупинки не було пред`явлено поліс обов`язкового страхування, що є порушенням чинного законодавства. Тобто судове рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи.

Розглядаючи справу, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Також апеляційний суд підкреслив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Таким чином, відсутність поліса договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

При цьому апеляційний суд відзначив, що відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача та висновок суду першої інстанції щодо відсутності у інспектора права вимагати пред`явлення поліса страхування для перевірки.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового поліса через електронну систему, що не було здійснено відповідачем.

При цьому позивачем доведено, матеріалами справи підтверджено, що позивач на момент притягнення до адміністративної відповідальності мав чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 16.08.2020 по 15.08.2021. Отже, правові підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову підлягає зміні щодо мотивів його прийняття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.