Є в Добропіллі краєзнавчий музей, який має світлу назву „Світлиця” і світлу мету
– зібрати спадщину українського народу. Він створений при Добропільському
міському відділі освіти, а очолює „Світлицю” Галина Іванівна Орос.
Справа, якою вона займається, дуже близька їй, адже полюбила
народне рукоділля ще змалечку, до якого колись привчила бабуся. Тепер вона
привчає своїх вихованців, яких близько шестидесяти. Тут і старшокласниці –
рукодільниці, і дітвора четвертого класу. Кожного Галина Іванівна змогла
заохотити, зацікавити.
Це видно по очах дітей, які завітали сьогодні до свого
улюбленого затишного місця – музею. Один поперед одного вони ділилися зі мною
враженнями, які отримали в цьому гуртку. Залюбки розповідали, про те, як вони
гостювали вдома у майстринь та їздили по різних селах Добропільщини, щоб більше
дізнатися про традиції, звичаї, побут рідного краю. А в Завидо-Кудашевому
старожили так і говорять: „Ваш приїзд – це справжнє свято для нас”, до якого
старанно готуються і гості, і запрошені.
Справжнім же святом для гуртківців та їхнього керівника стало
те, що музей „Світлиця” Добропільського центру туризму та краєзнавства (ЦТК)
увійшов до обласного довідника-вісника „Музеї та музейна справа при навчальних
та позашкільних закладах”. Багато нагород, подяк, грамот не тільки місцевого, а
й обласного рівня має цей музей.
Знаходишся у „Світлиці” – ніби в славній стародавній
минувшині наших прадідів. Стіни кімнати вибілені, а предмети розташовані в
такому порядку, як і багато років тому, в справжній українській хаті. Речі, які
є в музеї, дають достатнє уявлення про культуру українців. . Більшість
експонатів датується 19 – 20ст. (хоча є і 18 століття). Серед них — вишиті
домоткані рушники, різноманітне українське вбрання: сорочки, спідниці, дівочі
вінки; предмети побуту –розмальована піч, припічок, лавка, прядка, старовинна
швейна машинка, колиска, рубелі, хлібна лопата, коромисло, дерев’яний і глиняний
посуд та інше.
Найбільшою цінністю музею є велика кована скриня (ХІХ ст.),
яку подарував колишній мер Добропілля В.І.Лейба. Допомогли поповнити надбання
музею і начальник відділу освіти Добропільської міської ради О.В. Гетьман,
інспектор міськво Н.Н.Зимбицька, директор ЦТК О.П.Федоричак, а також деякі
загальноосвітні школи міста і, звичайно, майстрині. Про них навіть гуртківці
разом з Галиною Іванівною зробили реферати, зокрема, про Є.Ф.Калініченко,
М.І.Краснову, М.Й.Шаданію, Л.С. Пліс.
Незамінною помічницею Галини Орос є її колега, методист
Людмила Вікторівна Красильникова, яка провела величезну роботу з
учнями-волонтерами з історії голоду 1932-1933 років на території Добропільського
району. До речі, в цей день до уваги дітлахів також пропонувалася цікава
екскурсія про історію Українського народу тих часів. Деякі матеріали та
експонати радянських часів разом зі свідченнями про голодомор розташовані в
другій кімнаті музею, яка ще не завершена.
Також у „Світлиці” є книга-відгуків, куди кожний з
відвідувальників може написати власну думку з приводу побаченого. На його
сторінках оставила свої враження і я: „Вважаю, що цей музей є незамінним
джерелом історії України, рідного краю. Він наочно ознайомлює з побутом і
традиціями...”
Так, це дуже важливо, що наші школярі мають змогу
доторкнутися до культурної спадщини, яку нам залишили наші прадіди, адже все
починається від коріння. Ним ми повинні дорожити, знати, зберегти.
Юлія Бурховецька. Газета "Новий
шлях"
0