Ми підкорюємо себе!

         Донецька обласна федерація альпінізму проголосила традиційні учбово-тренувальні збори на Кавказі. Цього року районом проведення був вибраний Домбай (альпбаза «Алібек») - один з найкрасивіших районів Західного Кавказу, оспіваних Візбором, Висоцьким, Дольським.
Вже другий рік беруть участь в них учні наших шкіл Мущирь Олександр і Ройк Андрій. Цього року до них додався і Мущирь Ігор, який заслужив це право на республіканських змаганнях з техніки альпінізму.
Нашим завданням було вдосконалення набутого раніше досвіду, напрацювання прийомів страхування в реальних умовах, розширення пізнань про гори: рельєф, погода, рослинний і тваринний світи. Ми не ставили за мету виконання розрядних нормативів, оскільки альпінізм – це не тільки сходження на гору, але і осмислення пройденого і зробленого, а в альпінізмі, як ні в якому іншому виді спорту, не вітається скоростиглий досвід.
Нам не треба слави. Ми подолали себе, зійшли на інший ступінь розуміння і взаєморозуміння. Ми ж не вершини підкорюємо: ми підкорюємо себе, власну зніженість, слабкість, непристосованість до реального життя в природі. У горах починаєш по-іншому цінувати, такі звичайні речі як стакан соку, домашній затишок, дощ. До речі, про дощ. В горах влітку він йде не так, як у нас: небо затягується, хмари сідають все нижче і нижче, вони вже поряд, тиша, раптом з'являється особливо темна хмара і проливається злива. Коли здається, що дощ майже припинився і намагаєшся висунутися з намету, він з новою силою кидає наступну і наступну хвилю. Підготовка до сходження в горах почалася із здачі фізичних нормативів і ознайомлення з рельєфом гір, вершинами району, небезпеками, які можуть зустрітися на маршрутах. Найцікавіші лекції нам читали фахівці – доктор технічних наук, майстри спорту, у минулому – чемпіони СРСР з альпінізму в технічному класі, завойовник Евересту в нинішньому році.
А ось з практичних занять найбільше сподобалося на сніжно-льодових. Сніг з льодом в літню жару – це те, що неможливо передати словами, але попітніти довелося сильно!
Самозатримання при можливому зриві на льодовику, спуск глісером на льодорубі і ногах по сніжнику відпрацьовані були до автоматизму і це стало в нагоді потім на залікових вершинах.
А на дньовці хлопчисько залишається хлопчиськом – Ігор не міг не покататися серед літа на сніжнику, розташованому серед альпійських лугів, на килимі.
Хто приїжджає в альптабір, розбиваються за досвідом на відділення. У наше відділення потрапили 12 осіб, наймолодшому 13 років (Ігорю Мущирю), найстаршому (нашому інструктору) – 60. Професії – системний адміністратор, викладач і аспірант університету, шкільний учитель математики, промисловий альпініст, абітурієнт (до кінця зборів стане вже студентом), троє школярів. Як стажист нас водив «сніжний барс» (інформація для нетямущих – людина, яка підкорила всі 7-тисячники Радянського Союзу). З інструктором нам дуже поталанило – ось уже другий рік ми ходимо з Самохваловим Володимиром Івановичем, шахтарем, кандидатом в майстри спорту, інструктором радянської школи альпінізму. Його інструкторський стаж складає близько 40 років. Інструктор в альпінізмі – це батько рідний, витягне з будь-яких ситуацій. На жаль, дуже мало залишилося у нас таких. Нова формація переслідує інші цілі, але це вже питання з категорії філософських.
Наше відділення єдине у повному складі і об'ємі виконало намічену програму. Три підкорені вершини залишилися в нашій пам'яті (хто кого підкорив – ще питання!), зробили нас трішки іншими. Наші хлопчаки побачили інший світ, інші взаємини, набули безціного досвіду.
Цього року інструктор пріоритет віддав саме їм – Мущирю Олександру, Ройку Андрію, Мущирю Ігорю. Скромні, на льоту схоплюючи все нове, легко запам'ятовуючи і відпрацьовуючи технічні прийоми, хлопці стали повноправними членами маленького колективу. Що найбільше запам'яталося? Романтика романтикою, а альпінізм – це непомірна праця. Хлопці наші – молодці, високо несли честь міста Добропілля, на сходженнях поводилися як справжні Чоловіки.
- Скажіть, чи є серед батьків охочі, щоб їхні діти зайнялися наркоманією, пішли в світ марень та ілюзій? Риторичне запитання. Так давайте ж покажемо нашим дітям чарівний світ гір, де засніжені вершини прагнуть в бездонне небо, кришталеві струмки срібними струнами дзвенять між вибіленими сонцем каменями, неймовірно яскраві величезні квіти альпійських лугів. Давайте дамо їм можливість побачити світ не через екран телевізора, а своїми очима.
Щиро дякуємо всім, хто взяв участь в підготовці і дав можливість нашим дітям побачити світ інших стосунків і набути безцінного життєвого досвіду: міському голові В.Т. Дерипасці, начальнику відділу освіти О.В. Гетьман, директору ЦТК О.П. Федоричак.
Галина КОТОВА, керівник гуртків ЦТК.